Меню

Олекса Манн щодо скульптури Льоши Золотарьова

Репліка художника.

 

 

Випадково натрапив на обговорення в коментах у одного маловідомого мені діяча культури, нової скульптури Леши Золотарева, яку зараз встановили перед колишнім пам’ятником Леніна на Бесарабці. А хорошої сучасної скульптури в публічному просторі у нас дуже не вистачає. А це саме цей приклад — хорошої, сучасної, високопрофесійної скульптури. Всі ці скульптури можна порахувати по пальцям на одній руці, вони настільки рідко зустрічаються, що просто тонуть в безкрайньому морі дилетантського кітчу, якого понавстоновлювали за останні роки дох*я і більше.

 

Фото Ігоря Абрамовича

 

Почитав я, значить, ці коментарі, чисто з антропологічною цікавістю, повеселився, але вони мене навели на деяки печальні роздуми.

Тусовка, яка там зібралась і яка це все жваво обсирає і рже, демонструючи різні фінти міщанського гуморку, наскільки я розумію, переважно, навкололітературна, я їх нікого не знаю, але судячи з усього, вони себе вважають людьми височайшої культури. Рівень дискусії там не чим не відрізняється від рефлексій на якусь жваву тему, типу квадрату Малевіча, яку люблять вести, наприклад, таксисти. Наводжу приклад цієі достойної професії, як ім’я нарицатильне, розуміючи, що вони чітко несуть приклад масової свідомості некомпетентної людини, дилетанта. І, що, звісно, є приємні виключення.

А тут у нас інтелігенція, значить. В зощинківському розумінні, звісно. Подивився я на їхні аватарки, а до деяких і на сторінки позаходив. Цікаво мені стало, що до чого. Люди на них сплош з гитарами і в шляпах, з прищуром, що мол, как дадім щас «солнишко лєсноє», да під рюмочку, солідні лисі мужчіни в свитерах заправлених в носки, теж з прищуром, жіночки в шляпках, з стіхами цілими простирадлами на своїх сторінках і теж з прищуром. Всі з многозначительним прищуром, короче. Що як би натякає на те, що вони приникають прямо в суть речей. І не тобі, простому смертному, тягатися з цим прищуром. Зараз вони, як прищуряться, як дадуть і все розставлять по поличках. Все порішають, куди кому на яке місце сісти, а кому і в проході скромно стояти.

Ссилку на це, навіть, не просіть, не дам. Бо не маю такого бажання. Але і питання, чому мистецтво і, ширше, культура у нас в такий жопі, у мене якось відпадає само собою. Бо це люди, які не на мартенівських пічах працюють, землю не пашуть і не на базарі картоплею торгують. В музеях бували, щось бачили, щось читали. Але рівень розуміння сприйняття візуального мистецтва, мистецьких процесів, історіі мистецтва, що, де, коли і за чим іде і, головне, куди, у них такий же самий. І їм би вчитись, мовчати і вчитись, а вони самі вчать і, що характерно, щось в цій сфері ще і вирішують. І що вони навирішують і навирішували, можна тільки з жахом здогадуватись.

Так, що ситуація така, вцілому. А ви кажите президент, депутати і оце ось все, ні в чому не розуміються. Розуміються. Все це плоть від плоті. Склити балкони, коротше, срочно. За допомогою вагонки і вікон спижджених з автобусного заводу.

 

Олекса Манн

 

 

 

 

 

 

 

бачите помилку, пишіть сюди