Разговор Сергія Солонського (Харків), Галини Глеби (Ужгород–Київ), Бориса Гриньова (Харків-Київ) о работах для коллекции.

Сергій Солонський, Галина Глеба, Борис Гриньов в сюжеті про:

00.10—01.27

Сергій Солонський: Ви займаєтесь колекцією, так? Це у мене м’який олівець. Ми напишемо 1991-й — 94-й. На коробці це називалося «Святкування», хоча на коробці написано, що це — взагалі «Без назви». Нехай це буде «Бестіарій». 

Галина Глеба: Матеріал, друк?..

Сергій Солонський: Звичайний традиційний друк — срібно-желатиновий. Це —те, чим ця робота цінна. Я спочатку не хотів ці фотографії давати, мені здавалося, що це — принт, а потім подивився, що вони звідкись прийшли, і видно, що оригінал…

01.28—02.22

Галина Глеба: Як ви визначаєте, що це: принт чі ні? Для фотографа це зрозуміло, а для мене, наприклад, ні.

Сергій Солонський: Не зовсім зрозуміло, я ж не всі матеріали знаю, просто бачу по тому, як я по-варварськи кнопками прибивав, і я згадую, що це саме фотопапір, і за емульсією — поверхня блискуча. Це — желатин, а в нього вковбасили хлористе або бромисте срібло, світлочутливий склад, і розбовтувати рівномірно це в желатині, природно, в темряві, тому що світлочутливі матеріали, а потім на фабриках поливали на плівку або на папір. Заливалися, висушувалися теж в темряві. Раніше була ще колоїдна фотографія — суспензія бромистого або хлористого срібла у желатині.

02.23—03.24

Галина Глеба: А тут потрібно вказувати, що це — не бромисте срібло?

Сергій Солонський: Ні. Я тут написав, що фотопапір, всі зрозуміють, що це срібло, просто по-іншому не було.

Галина Глеба: Тобто про те, про що ви розповідали, — хімічний момент, коли ви обробляли фотографію і надавали їй таку жовтизну охристу — це з негативом робота?

Сергій Солонський: Ні, з друком. Чорно-біла фотографія могла дати тільки чорно-біле зображення. Зараз, коли ви на кольоровому папері друкуєте, можете досягти чорно-білого зображення, або можете тонувати її при друку фільтрами, або коригувати це, а це — чорно-біла фотографія — срібло. Бромисте або хромисте срібло в прихованому зображенні… От Борис Вікторович не дасть мені збрехати, а навіть виправить, коли ви проявляєте, ви зупиняєте срібло. Це зображення побудовано з кристалу срібла.

03.25—04.32

А коли я обробляв, відбілював це зображення, а потім обробляв Nа2S, я заміняв срібло на сернисте срібло, воно дає такий коричневий відтінок, але срібло там залишилося, просто колір поміняло. Це цікаво. 

Галина Глеба: Це дуже цікаво. 

Сергій Солонський: Чисто технологічно говорить людина, яка проводила добу в лабораторії. Це було так цікаво. Це була алхімія. Ag2S. 

Галина Глеба: Технологічно ми зараз не розуміємо, як ви це робили. 

Борис Гриньов: Аргентум заміняв на щось…

Сергій Солонський: Так — аргентум 2S. Коли прийшов Сергій Лебединський і побачив оригінали  колажів, він був здивований. Я ж не знав, що це може так зачепити людину, яка цього процесу взагалі не знає. І коли він побачив в оригіналі, як це робилося, що руками можна помацати, з’ясувалося, що це — велике враження для нього. А я просто в цьому жив.

Борис Гриньов: А для нього це враження.

Сергій Солонський: Він каже: це можна виставити. Я: «Як? Оцей бурд?» А потім думаю, що — так. 

04.33—05.35

Борис Михайлов портрети Чурсіна та ще когось брав до Парижу. У нього був карт бланш в «Центрі сучасного мистецтва», він взяв у мене саме оригінали. Я за звичкою, через свою консервативність, потім тільки зрозумів, що цей рукотворний об’єкт, єдиний, це не репродукція. Його і показувати варто, і неважливо, що він брудний.

Галина Глеба: Мені здається, щодо цих експериментів, які ви робили в той час: колажування, бутерброди, коли ви накладали один на один кадр, їх важливо презентувати, показувати і відбиток, і сам матеріал, з якого робився відбиток, тому що інакше стає незрозуміло, як це створювалося.

05.36—06.02

Сергій Солонський: Дивлячись, що показувати. Якщо показувати зараз технологію, може бути, а якщо робити зараз виставку художню, то це виключено.