Меню

ПРО НАЦІОНАЛЬНЕ НАДБАННЯ, ПОЖЕЖІ ТА ФУТБОЛ

Репліка Миколи Білоусоваиїв) про Бразилію, скарбниці української культури та заходи безпеки.

 

 

Не так давно світовий інформаційний простір розбурхало повідомлення про те, що пожежею було знищено двохсотлітній Національний музей Бразилії. Понад два мільйони артефактів розчинилося в річці часу безслідно. У музейному фонді Бразилії було не так багато артефактів світового значення, але для нього ця втрата непоправна.

Довгі роки обговорювалося питання про необхідність реставрації цього історичного комплексу, про значущість музейної колекції. У 2014 році Бразилія провела Мундіаль — Чемпіонат світу з футболу, на який була витрачена нечувана сума. Проте футбол потрібен всім, а музеї — небагатьом. Власне, тим, хто хоче знати, розвиватися, кому цікава історія, хто замислюється про майбутнє. Без минулого немає майбутнього, без минулого немає історії.

Ви не повірите, але в головній скарбниці української культури — в Національному художньому музеї України немає автоматичної системи пожежної безпеки. Ми провели чемпіонат Європи з футболу — успішно провели, не соромно з точки зору організації і витрачених коштів. І так само, як в Бразилії, ми не можемо знайти крихт, щоб відрегулювати заходи безпеки в цьому основному сховищі національного культурного надбання.

Вдумайтеся, там знаходяться унікальні роботи М. Пимоненка, В. Орловського, С. Васильківського, багатьох інших знаменитих майстрів, рідкісна колекція ікон, зразки українського бароко, роботи представників українського авангарду. Володіючи цими скарбами, стаємо повноправними учасниками світової історії розвитку образотворчого мистецтва 20-го століття (А. Богомазов, В. Пальмов, А. Екстер). Багато-багато тисяч значущих для нашої культури артефактів знаходяться в сховищах цієї будівлі. І уявіть собі, що за 27 років незалежності ми не знайшли гроші для того, щоб відрегулювати засоби безпеки нашої спадщини.

Так склалося в історії людства, що колекції та палаци будувала й збирала еліта — правителі, знать. Серед них були освічені та неосвічені, були ті, хто колекціонував, були меценати. Безумовно були й ті, кого це не цікавило. Але нікому до голови не приходило знищувати це, тому що всі розуміли, наша спадщина — наше багатство. Це — престиж, це — історія роду, області, країни. Історія, в яку вписано ваше ім’я, тому що ви брали участь в процесі.

Наше завдання зберегти та передати нащадкам те, що нам залишили попередні покоління. Ми лише випадкові попутники цих речей і не нам вирішувати їх долю.

Панівні партії змінюються в усьому світі, демократичним або не демократичним шляхом, вічних правителів не буває. Еліта — більш консервативна, вона змінюється дуже повільно, а деякі прізвища, династії залишаються в цьому списку на тисячоліття. У нас молода держава. Проте історія не починається з нічого. Питання — чи не зникнемо ми? Чи будуть згадувати нас нащадки з вдячністю? 

Зверніть увагу — в Національному художньому музеї України немає автоматичної системи пожежогасіння. Вдумайтеся в це!

P.S. За офіційними даними на організацію Чемпіонату світу з футболу в Бразилії 2014 роки було витрачено 11,6 мільярда доларів. А на Чемпіонат Європи з футболу в Україні у 2012-му році — 5 мільярдів доларів.

 

Микола Білоусов

 

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.                 Бачите помилку, пишіть сюди