EN RU

ПРО ЛУРИКИ


Роман Пятковка (Харків) відповідає на питання Галини Глеби (Ужгород-Київ).

В гостях у фотографа Борис и Тетяна Гриньови (Харків-Київ), Марія Ланько (Київ), Галина Глеба (Ужгород-Київ).

 

Роман Пятковка в сюжеті про:

 

00:02 — 00:06

Розкажіть трохи про практику зафарбовування фотографій.

00:07 — 00:15

Зафарбовування або розписування?

Розписування, зафарбовування, взагалі втручання в фотографію. Адже у вас ця тема не відразу виникла.

00:16 — 00:55

Практично відразу, тому що ми знаходилися всі в такому бізнесі, який називається «лурики». У Бориса Андрійовича Михайлова є навіть така серія — «лурики». Ви розумієте це слово? Це ремесло було в Радянські часи заборонено, офіційно дозволено тільки Облфото. Люди їздили, набирали в далеких аулах паспортні фотографії, потім ми їх репродукували, друкували на матовому папері ось в такому розмірі, збільшували, розфарбовували, робили «кодаки» зі старої паспортної фотографії. Або з’єднували. Ось я, припустимо, хочу бути з Борисом на одній фотографії, але щоб ми були на конях, а у нас є тільки паспорт.

1:07 — 1:17

Це — конспірологія. Ось — фарбовані картинки, це все — анілін. Ось так робилися лурики.

1:19 — 1:53

Лурики — цвинтарні фотографії робилися ще, так?

Ні, то на кераміці емаллю, а лурики — це те, що під плівку в селах вивішувалося. Наприклад, є бабуся, яка померла сто двадцять п’ять років тому, ви даєте маленьку паспортну фотографію, я її репродукую, домальовую плаття, розфарбовую: блакитні очі, рожеві губки, тілесного кольору обличчя, волосся.

1:53 — 2:08

Тобто це була поширена практика?

Це було ремесло, за яке ми жили, тому що це коштувало хороших грошей, і за рахунок цього ми виживали тоді. Але це був заборонений промисел.

2:08 — 2:14

А чому заборонений?

Тому що на це була монополія державна, а у нас було, можна сказати, приватне підприємництво.

2:15 — 2:21

І це плюс-мінус початок 80-х?

Це практично до Перебудови відбувалося.

2:24 — 2:49

Особливості луриків Михайлова я не могла зрозуміти досі, тому що ніде не могла знайти інформацію.

Лурики — це харківська термінологія, і харків’яни в цілому максимально на цьому працювали. Хоча в той же час це було і в Китаї непогано розвинено, і в європейських країнах.

2:50 

А в інших регіонах України це було?

Не дуже розвинене. Ми по всіх регіонах їздили. Ви ж розумієте, що фотографію почали фарбувати, щойно вона виникла. Фактично, говорити про те, що ми перші придумали фарбувати, не можна. Просто тоді, як тільки виникла фоторафія, прийшов час мініатюри живописної або графічної, і фотографи, звичайно, відразу ж почали фарбувати. Тож тут є своя історія.

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.