Меню

ПРО ГАЛЕРЕЮ СЕРГІЯ СВЯТЧЕНКА SENKO STUDIO (ДАНІЯ)

Художник і куратор

Сергій Святченко (Київ-Виборг) розповідає Фей Доулінг, — редактору, художньому критику і куратору (Лондон) про діяльність Senko Studio (2002-2009, Виборг).

Галерея Senko Studio — це був унікальний простір, в якому мистецтво, архітектура, дизайн, фотографія, інсталяція та відео об’єдналися в свято сучасного мистецтва та ідей. З того часу, як галерея відкрила свої двері в 2002 році, в ній виставлялися багато художників зі всього світу (74 виставки), що займаються створенням сучасних образів. Це художники, скульптори, фотографи, дизайнери одягу і кінорежисери. Це початківці і вже визнані в світі митці.

 

 

За цим творчим явищем, що отримало визнання у всьому світі, стояв український художник Сергій Святченко. Переїхавши до Данії на початку 90-х років, Сергій зосередився на створенні нового художнього співтовариства в невеликому місті, одному з найдавніших у Данії — Виборзі. Спираючись на свій архітектурний досвід і досвід організації виставок мистецтва в Україні, а також на нестримну пристрасть до розвитку нових форм у мистецтві, він створив Senko Studio — сміливий, радикальний простір. Senko Studio була більше, ніж просто галереєю. Senko Studio — це ідеологія, емоційно-естетичний вплив мистецтва на міське середовище.

Мультимедійний вигляд галереї втілював дух сучасної візуальної культури. Як скринька задоволень, наповнена мистецтвом, ідеями та уявою, Senko Studio — свято і натхнення для будь-якого пристрасного творця. Senko проіснувала сім років, протягом яких колекція виставок, створених самими художниками під кураторством і з підтримкою Святченка, змінила на початку 2000-х поняття галереї, якою ми її собі уявляли в її класичних формах.

 

 

Artist-run space. Простір, керований художником, представляє собою «вільну» галерею, яка, обходячи структури державних і комерційних галерей, декларує свій індивідуальний погляд на художні процеси, що відбуваються в суспільстві.

 

 

«Співпраця — це ключ до розуміння сучасного мистецтва. Все розвивається через неї, і творчі люди живуть для цього. Це як гуляти по вулиці рано-вранці. Ви йдете, ви задоволені, але коли вулиця стає заповненою людьми, ви йдете швидше, посміхаєтеся, вітаєтесь, спілкуєтеся. Ось як я це бачу. Те ж саме і з мистецтвом. Співпраця створює прогрес і життя», — каже Сергій і продовжує:

«Все, що відбувається в сучасному мистецтві сьогодні, хвилює мене. Це — моя професія. Мистецтво, архітектура, музика, мода, фотографія, дизайн — це завжди було великою частиною мого життя. Дорослішаючи в Україні в 1960-70-х роках, будучи студентом-архітектором, маючи своїм учителем легендарного академіка архітектури В.Л. Антонова, було неможливо ігнорувати зміни, які відбувалися в мистецтві, архітектурі, дизайні в той час. Під його керівництвом мені було цікаво стежити і брати участь в різних проєктах, як на теоретичному, так і на практичному рівнях, працюючи архітектором. Я написав дисертацію на тему інтеграції мистецтва в архітектуру. Але відчути по-справжньому свободу самовираження творчості, будучи молодим архітектором, художником в кінці 1980-х, було особливо хвилюючим і незабутнім. Це був час великих політичних змін. Перебудова, реформи, проведені Михайлом Горбачовим у 1985 році, дали можливість показувати нові форми сучасного мистецтва, раніше заборонені в Радянському Союзі. Зміни розуміння подій, що відбуваються, і думок з різних питань викликали багато суперечок і дискусій, і моя діяльність художника і організатора виставок в новому, вільному від догм художньому співтоваристві в ті часи стала однією з важливих, на мій погляд, революційних складових перебудови.

В цей же час я почав працювати художнім редактором молодіжного журналу «Ранок», а пізніше — арт-директором SOVIART в київському Центрі сучасного мистецтва. Нашою першою міжнародною виставкою був спільний проект з американською компанією Global Concepts. Це була перша в історії Радянського Союзу виставка молодих радянських і американських художників, і вона створила фантастичну міжнародну творчу співпрацю, в рамках якої можна було просувати все нове. Це було необхідно для створення вільного співтовариства художників без кордонів і цензури. Наші виставки SOVIART були новими по організації, експериментальними, пересувними і охоплювали різні види мистецтва, розвивали співробітництво між містами Радянського Союзу та іншими країнами. Ключову роль у міжнародних проектах грала Данія, яка виявила найбільший інтерес до діяльності SOVIART в той час. Це був важливий досвід, який і став основою моєї подальшої художньої практики. СПІВПРАЦЯ!

 

 

Перші думки про Senko Studio як про художній простір, в якому постійно щось відбувається і змінюється, з’явилися приблизно в той час, коли я писав дисертацію про важливу складову візуальної інформації в архітектурному середовищі міста і природі її СПРИЙНЯТТЯ і ВПЛИВУ. Мої тези досліджували вплив сучасних художніх образів на людей — відносини між мистецтвом і суспільством. Особливо мене цікавили проблеми естетичного впливу візуальної інформації про те, які способи конструювання зображень з точки зору психології, масштабу, структури, текстури, кольору, світла і їхнє несподіване розміщення в місті, можуть активувати і стимулювати мислення, ставати соціально і культурно значущою складовою суспільства.

Виборг — невелике місто на півострові Ютландії в Данії, в яке я переїхав, отримавши в 1990 році художній грант у зв’язку з моєю мистецькою діяльністю, а через деякий час, розвиваючись як художник і роблячи свої виставки, я вирішив знайти можливості і способи забезпечити багатонаціональне художнє співтовариство в новому культурному середовищі. Я почав думати про те, як застосувати свої теоретичні дослідження для власного розвитку. Необхідно було створити діалог між мистецтвом, архітектурою, містом і його мешканцями. Більшість галерей Данії, в яких виставлялися художники і я сам, були зразком класичних виставкових просторів, де галерист, влаштовуючи виставки, продавав мистецтво. Мене ж більшою мірою цікавило співробітництво з художниками, робота з ними разом над проєктами і спільне задоволення від роботи. І я вирішив створити місце в місті, де можна було б проводити виставки, спрямовані на діалог «художник-місто». Ідея «відкритої» галереї або «акваріума», захопила мене, і я почав шукати приміщення з великими вікнами, щоб повністю інтегрувати виставкове мистецтво через скляні площини в середовище міста.

Я прагнув створити простір правильного розміру в центрі, що дозволяє об’єднати виставкову програму (приблизно 10 виставок на рік) з навколишнім середовищем і культурою самого міста. Я знайшов ідеальне місце в старому велосипедному магазині — довге приміщення з дуже великими вікнами, яке я реконструював під галерею, і 9 березня 2002 року Senko Studio відкрилася груповим міжнародним проектом «Welcome to Change» за участю 8 художників з Англії, Швейцарії, Франції, Данії і Америки.

 

 

Абревіатура Senko означає дві перші і три останні букви мого прізвища Sergei Sviatchenko — SE — NKO. На японській мові Senko означає назву ароматичної палички, яку підпалюють, щоб ознайомитись з новими, невідомими запахами. Знайомство з новим через мистецтво стало філософією галереї.

 

 

Галерея стала новим виставковим місцем у місті — саме таким, як я її задумував. Унікальний витягнутий план простору надавався художникам і кураторам для втілення ідей. Завдання повинно було враховувати можливості, переваги галереї і її розташування, і пропонована виставка ставала частиною міжнародного культурного спілкування. У нас виставлялися данські художники, багато з Орхуса, Оденсе, Копенгагена і Ольборга — найбільших міст країни.

На міжнародному рівні ми представили художників з США, Канади, Японії, Ізраїлю, Голландії, Австрії, Італії та інших країн. Від самого початку ми тісно співпрацювали з двома данськими художніми інтернет-порталами: www.kunst.nu і www.kopenhagen.dk, які почали роботу приблизно в той же час — на початку 2000-х. Завдяки публікаціям на цих порталах ми отримали велику увагу в глобальному інтернет просторі. Безліч інтерв’ю з художниками давала можливість говорити про нашу діяльність. Ми також отримали підтримку з боку національної преси та телевізійних каналів. Було приємно відчувати і чути, що Senko Studio описують в пресі, як щось більше, ніж просто виставковий простір.

Керуючи галереєю в невеликому місті, розумієш, що конкурувати з виставковими просторами в більших містах з точки зору відвідувачів, складно, але мені вдалося створити динамічне співтовариство через веб-сайт Senko, який мав дуже велику кількість міжнародних передплатників (сайт був створений моїм другом — англійським дизайнером James Greenhow). Ми намагалися ретельно представити кожен художній проєкт на сайті, надаючи глядачам максимально «реальний» погляд на виставку, і, найголовніше, — показати розуміння самої ідеї організації простору.

 

Цією виставкою-інсталяцією галерея Senko закрилась, але веб-сайт існує www.senko.dk

 

Я від самого початку вирішив, що Senko Studio буде не комерційним проєктом. Вона відкривалася тільки у вихідні, коли у мене був вільний час бути присутнім в галереї і спілкуватися з відвідувачами, з 10.00 до 16.00. Решту часу галерея була закрита, але глядачі мали можливість дивитися виставку через великі віконні площі. Senko Studio працювала на основі самофінансування. Мені вдалося об’єднувати навколо себе групу людей, які сприяли її розвитку, спонсоруючи проєкти. Ці люди допомагали мені виконувати різні цікаві проєкти протягом семи років. Senko Studio також отримувала підтримку від Данського державного художнього фонду і місцевих компаній у Виборзі.

 

 

Протягом останніх двох років муніципалітет міста активно допомагав проєктам і публікаціям Senko. Важливо підкреслити, що ділові люди в Данії думають не тільки про гроші. Вони підтримали ідею галереї на початку і допомагали протягом її існування, і я дуже вдячний їм усім.

У 2009 році за підтримки міста вийшла книга «SENKO 01. Біографія однієї ідеї», де були зібрані найбільш цікаві та радикальні проєкти за сім років. Презентація книги та доповідь про діяльність галереї, як і виставка, пройшли в Копенгагені.

 

 

Художній профіль і виставкова політика в Senko дуже сильно залежала від мого особистого розуміння сучасного мистецтва, мого смаку, моїх пріоритетів. Працюючи в різних сферах мистецтва, я регулярно спілкуюся з художниками, кураторами та критиками з усього світу, тому у мене є велика мережа контактів, де можна знаходити нові талановиті імена.

 

 

Я люблю всіх художників, які виставлялися в галереї протягом багатьох років. Але деякі виставки мені особливо дорогі, тому що я особисто працював з художниками, вони приїжджали до мене на монтаж і відкриття виставок. Так що Senko Studio виросла у велику художню сім’ю. Я і зараз підтримую зв’язок з деякими художниками і кураторами, хоча пройшло вже 16 років з дня закриття галереї. Стежу за їх розвитком. Наприклад, Faye Dowling, куратор з Англії, робила виставку «Modern Life» в Senko у 2006, а зараз вона разом зі мною курирує фестиваль сучасного колажу Less у Виборзі (www.lessfestivalofcollage.com), який пройшов у вересні.

 

 

Щоразу, коли ми відкривали нову виставку, я хвилювався. Кожен новий проєкт був унікальний і цікавий для мене, і оскільки я сам регулярно показую свої проєкти, у мене було розуміння і відповідальність, пов’язані з організацією та відкриттям виставок Senko.

 

 

Одним із моїх найбільш пам’ятних вражень від роботи в Senko була співпраця з Йоко Оно в 2006 році. Вона створила відеофільм із використанням азбуки Морзе, в якому в її руці був ручний ліхтарик, і ввечері на величезному екрані жителі Виборгу спостерігали фігуру Йоко, яка, кліпаючи світлом ліхтарика, «вистукувала»: «Я Вас люблю». Це було дуже хвилююче.

 

 

Також великим задоволенням було працювати з Полом Смітом — одним з видатних дизайнерів, який у 2004 році представив свою виставку «Батько і син» в Senko Studio. Я стежив за його творчістю багато років, і під час поїздки до Лондону познайомився з ним особисто. Я чув про фотовиставку «Батько і син», яку він показав у Токіо, і коли ми зустрілися, запропонував йому показати її в Данії. У своєму типовому приземленому стилі він сказав: «Ми зробимо це, Сергій, не турбуйся». Це був дуже цікавий і специфічний проєкт, який демонстрував зв’язок творчих поколінь.

 

 

Я завжди працював з різними художніми формами — колажами, фотографіями, фільмами, тому мені здавалося природним розвивати Senko як мультимедійну платформу.

 

 

Плакати, листівки, футболки і каталоги, виконані до кожної виставки, були ще одним важливим елементом ідентифікації галереї. Кожного художника ми просили розробити плакат, листівку і футболку до своєї виставки. Футболки друкувалися обмеженим тиражем і були підписані і пронумеровані художниками. Я думаю, що художникам завжди цікаво представляти виставку як щось унікальне, що запам’ятовується, щоб і у них, і у відвідувачів вона залишилася в пам’яті. Наприклад, я зустрічав в Нью-Йорку і в інших містах людей в футболці Senko і ​​розумів, що вони причетні до діяльності галереї.

 

 

Senko Studio включала в себе різні творчі лінії. Senko Frame — це великий екран для відео-художників, який відкрився в 2006 році, а Senko Window — зовнішня стіна галереї, на якій ми показували широкоформатні інсталяції. Оскільки галерея і її творче співтовариство росло, ми почали співпрацювати з данськими прогресивними магазинами моди, в яких, поряд з дизайнерським одягом, ми демонстрували сучасне мистецтво від Senko.

 

Після 5 років роботи в галереї Senko у 2007 мені вдалося переконати владу міста про необхідність побудувати нову будівлю для Senko Studio – ART FORUM SENKO. Всі матеріали, включно з проєктною пропозицією, розташування та фінансування, були готові до будівництва, але, на жаль, фінансова криза 2008 не дозволила здійснити цей проєкт. Вся проєктна документація, включаючи фотографії, мої малюнки та ідеї, креслення планів та інтерʼєрів, включаючи повне обгрунтування необхідності будівництва, були надруковані у більшому розмірі та разміщені ліворуч від входу до галереї та на вікнах сусідньої будівлі для демократичного обговорення з жителями Виборга та його області. Відповіді надруковані великими літерами на стенді, відповідали на питання: Що дасть ART FORUM SENKO Виборгу?

 

У 2006 році ми займалися першою виставкою в магазинах Ei’kon в Орхусі і Milk Contemporary в Копенгагені. Працюючи з арт-директорами та кураторами з Копенгагена, Лондона, Відня, Барселони і Нью-Йорка, ми створили серію унікальних виставок на замовлення, перетворюючи магазини в динамічне творче середовище. Така комунікація давала і нам, і художникам, кураторам, дизайнерам, редакторам журналів можливість працювати разом, ділитися ідеями один з одним і знаходити взаєморозуміння через мистецтво.

Найбільшою перевагою Senko Studio є формування естетичної ЦІЛІСНОСТІ, де все об’єднано в єдину форму, у «СТИЛЬ», що став зрозумілим глядачам, які проходять повз її вікна.

 

 

Протягом останніх тридцяти років, живучи на заході, я був свідком великих змін і тенденцій в мистецтві, зокрема — еволюції відео-арту, фотографії, живопису, мистецтва колажу. Зараз вже ясно, що майбутнє сучасного мистецтва полягає в інтеграції різних видів: архітектури, скульптури, звуку, нових технологій. Senko Studio з 2004 по 2009 активно реагувала на всі зміни, що відбуваються, рефлектувала на найбільш знакові тенденції. За цей час було проведено 74 виставки, і я з задоволенням і надією чекаю можливості поділитися цим унікальним досвідом галереї в Україні у вигляді консультацій, а також щодо Академії колажу, над ідеєю створення якої ми працюємо з моїми колегами і художніми критиками тут, у Данії. Ми віримо, що впровадження нових форм навчання в творчі професії будуть надавати позитивний вплив на розвиток нового талановитого покоління художників як в Данії, так і в Україні.

 

Плакати, листівки, футболки, виконані художниками для своїх виставок у Senko

Фірмовий блакитний колір, тип шрифта та логотип, що використовуються на плакатах Senko, були визначальними елементами візуальної впізнаваності галереї.

 

 

 

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для свободного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.                 Бачите помилку, пишіть сюди