Проект «Невизначеність» виник спонтанно і розвивався в часі. Два автори, Наталія Лісова та Олег Малов, не знали одне одного особисто і не бачили проєктів. Під час перших розмов і перегляду робіт в інтернеті, випадково відбулася зустріч фотографії з живописом. Спочатку уявна, згодом  –  як реальний діалог та усвідомлення співголосності. Ландшафт є спільною територією розмови двох митців. Простір для думок і доброзичливо-нейтральна площина співіснування. Мова цього діалогу, до якого ми пропонуємо долучитися і глядачу, не наповнена барвами та деталями. Він майже безлюдний, але не пустий. В ньому залишено місце для співроздумів. Та співмовчання. Живопис моделює уявне середовище, зводячи його до символічного універсального ландшафту. Фотографія навпаки – розчиняє реальний урбаністичний простір у мерехтінні спалахів та растру. Автори працюють з різними медіумами. Але спільним для них є відчуття невизначеності сфери нашого існування. А разом із тим – невизначеності майбутнього, часу, наслідків власних дій. Невизначеність несе в собі тривогу, але й силу формувати нову реальність за власним задумом. Око тяжіє означити форму, мозок та відчуття – знайти звичні речі і кордони. Достатньо чітко означених вертикалей або горизонталей, контрасту чорного і білого, щоб домалювати в уяві деталі, розлогі історії, конкретні горизонти. Розум і почуття дописують чіткі контури суб’єктивної реальності знов і знов. У кожного власні й неповторні. Отже, всій примарності оточуючих конструкцій протиставляємо єдине, що безспірно маємо – самих себе.

Валерія ПІТЕНІНА, кураторка