EN

НЕМАЄ ДВОХ ТОТОЖНИХ ПСИХОАНАЛІЗІВ

Юрій Прохасько, — літературознавець, есеїст, перекладач, психоаналітик, психотерапевт, співзасновник «Львівського психоаналітичного інституту ментального здоров`я», — про психоаналітичний метод та пацієнта. Проєкт «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір». За підтримки  Українського культурного фонду 2021 рік.

Наскільки є ефективним наслідування одного методу в роботі з групою? Що важливіше в цьому випадку – метод чи ситуація, яку диктує група?

Всі ми, психоаналітики, начебто вивчаємо один метод, але кожному, хто має бодай крихту досвіду праці у психоаналізі, зрозумілі дві речі: перша – кожен психоаналітик має винайти власний психоаналіз, бо нема двох тотожних психоаналізів. Друге – це пацієнт – немає двох однакових пацієнтів.

Візьмемо для прикладу дизентерію. Що таке дизентерія? Це вкрай узагальнена картина хвороби, описана в підручнику. Так, вона має певні обов’язкові спільні ознаки, але дизентерія як така є абстракцією поза її неповторним втіленням у кожному хворому дизентерією зокрема, тому перебіг дизентерії в кожного буде дещо інакший, бо це його власна дизентерія, і насправді вона буває і відбувається саме так, і ніяк інакше.

Подібно і з психоаналізом.

Психоаналіз відбувається тоді, коли він втілений в психоаналітику. Кожен психоаналітик інакший, відтак і його метод також матиме видозміни. До того ж, психоаналітик міняється упродовж життя, і міняються його способи, розуміння. І найголовніше: з кожним пацієнтом психоаналіз теж видозмінюється. Немає двох тотожних аналітиків, двох тотожних аналізів ще й тому, що кожен окремий аналіз – неповторний процес, неповторна подія, яка постає з неповторного стосунку між двома неповторними людьми.

Врешті решт кожен психоаналітик мусить – і це не просто можливість, це імператив, доконечна необхідність – мусить сконструювати свій і тільки свій власний психоаналіз, питомо пов’язаний з його особистістю.

Ясна річ, основні засади, способи міркування і розуміння, канва методу залишається, але його втілення щоразу є інакшим. І це значно важливіше, ніж сліпе, понуре, некритичне, ортодоксальне і нетворче дотримання якихось гаданих суворих канонічних приписів.

А якщо казати про митця, звідки береться творчий імпульс?

Творчість береться з дуже різних джерел, і причини творчості можуть бути різні, їх може бути безліч. Ми би неприпустимо спрощували собі справу, якби уявляли собі, нібито можна знайти універсальних ключ до творчості. А тим паче претендували на те, нібито психоаналіз має якесь краще її пояснення. Так, психоаналіз випрацював чимало поглядів на феномен творчості. Навіть у Фройда є кілька теорій творчості, але врешті-решт навіть Фройд визнає безсилля психоаналізу перед можливістю вичерпно і остаточно пояснити її природу.

Чи є мистецтво психотерапією для людини?

Гадаю, тут слід розрізняти ширше і вужче розуміння «психотерапії». Бо в широкому сенсі нею є все, що цілюще впливає на душу, зцілює її. І мистецтво теж не є винятком. Однак тут як із повітрям: важить його якість. Різне мистецтво по-різному може діяти на різні душі в різний час. Для одних переживання цього мистецтва може бути в цю мить цілющим, для інших – згубним. Проте, як на мене, кожне мистецтво має ще й додаткову терапевтичну потенційність – поза виміром якості – саме тому, що повертає людину до цієї фундаментальної обставини: вона є істотою творчою.

Але все ж мистецтво і психотерапія – це різні речі.

Безперечно, це окремі виміри людського буття, які, проте, часто і розмаїто можуть зближатися, іноді до дуже інтенсивної нерозривності. Можливо також, а навіть вельми ймовірно, що кожна мистецька діяльність вже містить у собі цей терапевтичний вимір, принаймні для самого творця. Іноді мистецтво може мати експліцитний, закладений терапевтичний намір, що знову-таки не конче означає, що він завжди осягає мету. Знову і знову мистецтво здатне мати терапевтичні ефекти. Однак є і окремий струмінь, особливий синтез цих двох феноменів – психотерапія, яка називається арт-терапія. Вона безпосередньо пов’язує парадигму естетичного з парадигмою терапевтичною. І тоді з цього зроджується спрямована терапевтична діяльність, яка послуговується естетичними засобами. Тому мені здається, що було б важливо розмежовувати ці поняття: мистецтва як такого з його цілющими та згубними можливостями – і мистецької терапії або арт-терапії, яка є одним з видів психотерапії.

Наскільки ситуація в Україні: Майдан, війна вплинули на стан суспільства в цілому?

Думаю, що кожне суспільство є і хворе, і здорове одночасно і неповторно по-своєму, але війна і Майдан радикально вплинули на сприйняття психотерапії і усвідомлення її потреби.

Війна впливає сильно. Одних вона руйнує, і руйнує безповоротно, іншим вона дає нагоду обійтися з новим досвідом, і ми можемо, озираючись назад, сказати, що війна є істотним чинником змін, але чи побажав я собі добровільно війни задля змін і задля розвитку мистецтва чи психотерапії? Ясна річ, що ні. Однак війну не обирають – принаймні ми її не обирали. З війною та її наслідками дають раду – чи принаймні намагаються. Деякі наслідки війни очевидні і передбачувані. Інші ще довго будуть для нас джерелами не однієї несподіванки: як на добре, так і на зле. Одне можна сказати з певністю: ми вже ніколи не будемо такими, як доти.

Фото: Маркіяна Прохаська

 

 

Опис проєкту:

АРТ-ТЕРАПІЯ ВЕТЕРАНІВ АТО / ООС ТА КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ «ДНР / ЛНР»

«МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР” — інноваційна програма мистецько-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО / ООС та колишніх в’язнів «ДНР / ЛНР». Над втіленням його у життя працюють команди двох громадських організацій — «МІТЄЦ» та «Львівський психоаналітичний інститут ментального здоров’я».

Впродовж 9 місяців учасники програми беруть участь у 8 майстер-класах із різних видів мистецтва: графіки, живопису, фотографії, кераміки, колажу, ленд-арту, саунд-арту та перформативного танцю. Майстер-класи проводять провідні українські митці: Олексій Аполлонов, Валерій Мілосердов, Сергій Якунін, Олександр Міловзоров, Катерина Свіргуненко, Альона Мамай, Богдан Мороз, Олександр Ляпін. Фінальним акордом проєкту стане створення арт-буку та розробка методики психотерапевтами.

Під час майстер-класів з учасниками програми працюють фахові психотерапевти, психоаналітики. А професійні художники — Сергій Захаров (колишній в’язень «ДНР») та Дмитро Коломойцев (ветеран АТО) ведуть художні щоденники та фіксують арт-терапевтичний процес.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду, 2021 рік

КУНГФУ ВІД МИСТЕЦТВАКУНГФУ ВІД МИСТЕЦТВАЧОМУ УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ СТАВЛЯТЬСЯ НЕГАТИВНО ДО ТИХ, ХТО НЕ БУВ НА ВІЙНІ

 

 

 

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.