Перформанс Алевтини Кахідзе (Жданівка-Музичі) в рамках проекту Set Art Laboratory. 25 лютого 2020 року, Музей Івана Гончара (Київ).
Текст організаторів:
Мама художниці Алевтини Кахідзе з самого початку війни жила в тій частині Донбасу, яка наразі окупована. Протягом війни художниця зображувала свою матір у власних текстах та малюнках під вигаданим ім’ям “Клубніка Андріївна”, змальовуючи реальні історії її життя в самому центрі військових подій. 2019-ого року мама Алевтини померла на КПВВ з боку території непідконтрольної уряду України, і зв’язок між донькою та матір’ю перервався. – Так історія про “Непідконтрольне життя Клубніки Андріївни” закінчилася, але художниця продовжує працювати із темою розмежування суспільства в кордонах однієї країни.
“Насіння України” — перформанс або тривала перформативна дія аби відновити втрачений канал зв’язку. За життя мама художниці під час приїздів до доньки в Київ купувала собі та своїм подругам насіння квітів та овочевих рослин; на окупованій частині Донбасу неможливо придбати деякі види насіння, до яких вони звикли ще до війни. Найчастіше вона купувала насіння Амарілісу, Пеларгонії, астри Анна-Марія, Огірка Артист і Фенікс плюс; томату рожевого Де Барао та червоного Цукровий Бізон. Після того як вона померла, її подруги почали звертатися до Алевтини з проханнями купувати та передавати для них це насіння.
У відповідь на такий запит Алевтина Кахідзе сконструювала рухомий ларьок для збору насіння, аби в перші дні весни, коли настане час його саджати, воно з’явилося ближче до “нуля”, звідки починається окупована частина Донбасу.
Збір насіння розпочнеться 25 лютого в Музеї Івана Гончара. В обмін на принесене насіння художниця пропонує замовити щось із окупованої частини Донбасу. З початком весни Алевтина поїде до “нуля” аби обміняти насіння на замовлені речі.
Під час перформансу можна буде разом з художницею дізнатися як побудований “нуль” і скільки часу потрібно, аби потрапити із окупованої частини Донбасу на підконтрольну Україні територію, познайомитися з матеріалами із власного архіву Кахідзе, який стосується війни.
Алевтина Кахідзе — xудожниця, перформерка, кураторка, освітянка, садівниця. Народилася 1973 року в м. Жданівка (Донецька область). Живе в селі Музичі із 2009 року. Із 2018 виконує місію посланиці з толерантності від ООН в Україні, лауреатка Премії Малевича для українських художників 2008 р. від Польського Інституту у Києві.
Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва (Київ) в 2004-ому році та Jan Van Eyck Academie (Нідерланди, Маастрихт) в 2006-ому році.
Кахідзе була учасницею багатьох міжнародних мистецьких проектів, серед яких: Міжнародна бієнале сучасного мистецтва Маніфеста 10 під час анексії Криму Російською Федерацією, 7-ї Берлінська бієнале, яка була суто політичною; проект для Мароканського павільйону в рамках 54-ї Венеційської бієнале Working for Change. Персональні проекти в Україн: «Кімната без дверей» в PinchukArtCentre, «Ти вдома у Володимира Алевтини Сьюзі Пенелопи» в арт-центрі «Я галерея»; «Я запізнююся на літак, на який неможливо запізнитися» завдяки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»
Художниця є співзасновницею та кураторкою приватної резиденції для міжнародних художників “Розширена программа Музичів” із 2009 року по сьогодні. Також має викладацький досвід у школах SVC (школа візуальних комунікацій), KAMA (Kyiv Media Arts Academia), ХША (Харківська Школа Архітектури), Культурному проекті; З 2014-ого Кахідзе викладає мистецтво дітям в селі Музичі та у КМДШ (Креативна міжнародна дитяча школа) із використанням процесуального підходу та критичного мислення — “Думати через малювання”. Останні 10 років художниця є авторкою низки проектів із рослинам — “Битва садівників”, “В саду немає крові”, Їй належить термін “дорослий сад” та “тоталітарна клумба”.
Із 2013-ого року Кахідзе співпрацює із журналістами візуалізуючи теми війни та Євромайдану; проект Алевтини “Клубніка АндріЇвна”, який розповідає про життя на окупованій частині Донбасу, також належить до альтернативної журналістики,.
Проект створено за підтримки «Арт простору Set», Kusum Foundation, Мitec, Музей Івана Гончара
Кураторки: Леся Кульчинська, Марія Вторушина
Група МІТЄЦ:
Video: Ната Катериненко
Production: Анастасія Данилюк
Editing intern: Лілія Левицька