Меню

НА ЕКВАТОРІ


Олена Афансьєва (Херсон), Олександр Танасюк (Херсон) про роботи FUTURE-IN-THE-PASTMUSEUM в просторі Urban CAD. Спецпроєкт «Дні херсонського арту на МІТЄЦ».

На екваторі

Олександр Танасюк, живопис

 

1897 pік: в Україні частка міського населення становить близько 13 %. 1960-ті роки: цей показник перейшов символічний 50 % «урбаністичний екватор».

Картина на основі реальної фотографії – мати художника з подругами в селі Дар’ївка, в часи, коли з виробництв посилали на поля допомагати селянам збирати врожай. Їздили зазвичай на картоплю і на помідори. В такі моменти кордони між містом і селом розмивалися; тоді ніхто не думав про зворотній процес – коли селяни масово поїдуть в міста, ця міграція стане одним з основних викликів урбанізації, а спогади про поїздки «на помідори» будуть овіяні романтикою.

 

Інформація про проєкт в Urban CAD :

Центр культурного розвитку «Тотем»

Future-In-The-Past Museum

В рамках проекту «Пост-індустріальна спадщина як мистецтво» за підтримки Програми ґрантів Harald Binder Cultural Enterprises (HBCE).

Організація HBCE заснована істориком та меценатом Гаральдом Біндером, спрямована на підтримку міждисциплінарних проектів культури, мистецтва і освіти та сприяє сталому розвитку цих напрямів в Україні. Одним з основних завдань HBCE є підтримка формування інституції сучасного мистецтва “Арт Центр Фабрика Повидла” у Львові.

Детальніше: www.hbce.com.ua

Про проект

Коли колишнє виробництво вже не є актуальним, індустріальному простору настає час змінюватися. Арт-ревіталізація – термін вже давно знайомий; ми наполегливо продовжуємо розкривати культурні та мистецькі перспективи пост-індустріальних просторів, створювати для них новий наратив. Та цього разу ми спробуємо піти трохи далі. Ми не лише досліджуємо пост-індустріальний простір, збираємо артефакти і історії, надихаємося ними, переосмислюємо – ми намагаємося зазирнути у майбутнє, сховане у минулому. Наші думки, наші мистецькі висловлювання потрапляють в те, що ми назвали «Future-In-The-Past Museum», адже музеєфікація – доволі чесний спосіб взаємодії з часом, з простором, з собою. Ти начебто залишаєш собі можливість повернутися і ще раз поглянути на те, що сьогодні здається актуальним. Чи буде так завтра? Завтра покаже.

 

бачите помилку, пишіть сюди