Дедлайн заповнення заявок: 4 грудня 23:59
https://inshaosvita.typeform.com/to/BGzWRzIJ

Резиденція покриває витрати учасни_ць на проїзд, проживання, добові, подорожі під час навчально-ознайомчих візитів програми, а також надає кураторський супровід та кошти на виробництво та/або презентацію фінальних проєктів.

Контриб’ютор_ки: Оксана Баршинова, Вікторія Донован, Нікіта Кадан, Олексій Радинський, Ірина Склокіна, Олександр Маханець, Антон Усанов, Анастасія Холявка, Дмитро Чепурний, Богдан Шумилович

Куратори: Дмитро Чепурний та Антон Усанов

Ознайомчі візити програми: 6 січня 2023 року — візит до музеїв села Криворівня Верховинського району, зустрічі з колекціонер_ками та музейними працівни_ями. Робоча поїздка відкриватиме для учасників та учасниць резиденції роботу локальних музеїв Гуцульщини. Планується відвідати: Музей Параски-Плитка, Візит-центр Верховинського національного природного екопарку, Музей старожитностей, колекція Ярослава Зеленчука, Музей Михайла Грушевського, Музей фільму Тіні забутих предків.

25 листопада — 4 грудня 2022 року — прийом заявок на Open Call
6 грудня 2022 року — оголошення результатів відбору
26 грудня 2022 — 8 січня 2023 року — резиденція на Хаті-Майстерні
28 січня 2023 року — відкриття виставки фінальних проєктів у Івано-Франківську.

Російський імперіалізм діє в Україні через стирання історії. Сьогодні ми можемо добре уявити собі численні форми насилля, які не є випадковими, а реалізують послідовну політику знищення життів, середовища, включно з його багатовидовими стосунками та мовами вираження. Метафора перерви у питанні «Коли оповідь було перервано?» може розумітися як стирання-знищення й закінчення певної темпоральності. Проте вона також має прихований потенціал та звільняє місце для нових наративів. Учасни_цям пропонується реалізувати свої проєкти в форматі роботи-перепочинку.

Переймаючись нагальними викликами, що постали внаслідок загарбницької війни Росії проти України, резиденція створює можливості для багатосторонньої підтримки мистецьких, кураторських та музейних практик створюючи безпечний простір для професійного діалогу у віддаленому селищі посеред карпатських гір. Програма прагне дослідити різні форми фіксації досвіду війни та сучасні «архіви», що можуть бути розгорнуті у проєктах музеєфікації війни, а також вкотре засвідчити здатність до співпраці традиційного музею та сучасного мистецтва. Серію подій програми присвячено презентації різних художніх, архівних та музейних ініціатив, спрямованих на збереження досвіду війни. Учасни_ці матимуть можливість працювати на партнерських засадах з цифровими колекціями проєкту — Медіархіву Центру міської історії Центрально-Східної Європи. У фокусі роботи: знайдені зображення, вернакулярні фотографії, відеозаписи, нотатки про сни, щоденники, ілюстрації, аудіозаписи тощо.

На тлі загарбницької війни музеї одними з перших на ряду з освітніми закладами зазнають впливу агресивної політики Росії, колекції потребують термінових дій для збереження, а спадщина потребує ревізії та аналізу наративів. Колишній суспільний договір щодо надії на мир й можливість розв’язання гібридної війни на сході України скасовано, нині діє новий — орієнтований на кінець війни через звільнення усієї території України й покарання агресора через військову поразку. Якими мають бути концептуальні засади нового музею цієї тривалої війни? Якою є роль мистецтва та його просторів уяви задля продукування післявоєнного майбутнього?

Нова темпоральність, у якій живуть люди в Україні потребує навички життя у драматичному часі, де історичні події змінюють одна одну. Повномаштабне російське вторгнення на всіх напрямках, облога Маріуполя, наступ на Київ, другий етап війни на Донбасі, контрнаступ на півночі й півдні, звільнення Харківщини, звільнення Херсону, ядерна погроза та напади на цивільну інфраструктуру. Яка музейна експозиція може мати таку інтенсивність? Чи є питання про збереження пам’яті ключовими для майбутнього? Чи є наше минуле нашим натхненням до опору та стійкості зараз?

Програма резиденції охоплює теми: цифрових практик архівування, деколонізації, політики пам’яті, ревізії музейних експозицій, периферійної історії мистецтва та репрезентації війни засобами мистецтва. Програма пропонує критичну перспективу на архівні й комеморативні практики та зосереджена на їх осмисленні через створення нових проєктів.

«Коли оповідь було перервано?» — це п’ята групова резиденція, що ініційована Асортиментною кімнатою (Акти відчаю, 2020, куратор_ка: Анна Потьомкіна, Алекс Вілсон; Тіло на землі, 2021, куратори: SOMA Майстерня; Робоча кімната, 2022, кураторка: Леся Хоменко; Резиденція про майбутнє, куратор_ка: Борис Філоненко та Катя Бучацька) та перша, що відбувається у зимовий сезон.

Дедлайн заповнення заявок: 4 грудня 23:59
https://inshaosvita.typeform.com/to/BGzWRzIJ
—
* Нікіта Кадан, Запам’ятати момент, коли оповідь було перервано, 2014.
Назва резиденції цитує роботу художника Нікіти Кадана, що являє собою інсталяцію, яка відтворює руїни Донецького краєзнавчого музею.