Кріштіану та філософський камінь

МіТЄЦ представляє проект “Кріштіану та філософський камінь” Віталія Янкового (Вінниця-Київ), художника, випускника курсу “Сучасне мистецтво” Школи візуальних комунікацій, лауреата III Мистецтвознавчого конкурсу Stedley Art Foundation

Яке місце займає в художньому дискурсі тема спорту? Як правило в художній спільноті ця тематика не сприймається як явище, що потребує особливої уваги, чому, власне, і присвячена книга відомого американського філософа німецького походження Ганса Умбрехта “Похвала спортивній красі” (Київ: Дух і літера, 2012, 216с.), де вказується на цю відстороненність художньої методології від спортивного дискурсу. Особливо дивною здається ця відстороненність під час проведення великих спортивних івентів, на зразок Чемпіонату Світу з футболу, який проходив літом 2014го року в Бразилії, де концентруються медійність, фінансові потоки, колективні національні тіла та культ селебриті. Попри велику ангажованість суспільства до знакових спортивних івентів та спорту в цілому, ці соціальні феномени художники намагаються оминати або ж, можливо, не знають як із ними потрібно працювати інструментаріями мистецтва? Або ж не хочуть із ними працювати, причисляючи до проявів низової культури? При цьому між футболом та художньою методологією можна знайти певні точки однаковості, наприклад, культ селебриті – любов до багатих, знаменитих та красивих, характерна як сфері спорту, де хлопчики хочуть стати (або бути схожими) на Кріштіану чи Мессі і ні кого меншого калібром, так і в художньому середовищі найбільш цитованими арт-теоретиками є Славой Жижек та Йозеф Бойс, а мало який починаючий художник не хоче досягти калібру Гурскі та Хьорста, таких же селебриті та персонажів поп-культури як і відомі футболісти. Інша точка подібності – це завищення соціальної ефективності та впливовості: національні футбольні збірні наділяються повноваженнями репрезентувати національні інтереси та оголошують запит на апгрейд та підняття іміджу суспільства через пропаганду певного образу “здорового правильного способу життя”, а художні проекти так само претендують на ініціацію певних суспільних трансформацій та суспільну іміджевість, хоча і там, і там все це достатньо сумнівно та популістично.

“Кріштіану та філософський камінь” досліджує ці співвідношення між художньою методологією та спортом, а також стосунки художника та художньої методології, яка зараз йде поруч із арт-теоретикою (аналітичною філософією), інституційною роботою та квазі-науковою діяльністю. В проекті виписки із цитат філософів-аналітиків не лише являються світоглядними, але й виступають фізичною складовою повіствування та наділені певною тактильністю. Якщо брати світогляд Умбрехта, то важливе місце в ньому займає категорія “стимул” або ж на німецький манер “штимул”, що, на його думку, завжди є фізичною інтенцією, на відміну від категорії “натхнення” (яка є транцендентною та безтілесною), а сам спорт в цьому контексті можна розглядати як максимально варіативну тілесність, тобто набір штимулів, які часто ігноруються прихильниками безтілесного “натхнЕнного” мистецтва.

Перша частина – це 6 малюнків із зірками футболу, поверх яких виписані цитати із книги Умбрехта “Похвала спортивній красі”, а також кілька цитат інших авторів із записника.

Друга частина – “м’яч Жижека” якраз є спробою проінтерпритувати аналітичну філософію через створення фізичної інтенції (штимулу), де м’яч покривається виписками із Славоя Жижека (який, як відомо, є свого роду орієнтиром та знаменитістю для протестної молоді) і згодом я граю цим м’ячем поблизу свого дивану. На м’ячі наступні тексти:

– “на відміну від 19 століття утопічних та наукових проектів й ідеалів, задумок майбутнього, 20те століття має своєю ціллю звільнення речей як таких, беспосередню реалізацію Нового Порядку”;

– “в очікуванні Мессіанської події життя переходить до застою”;

– “в безумну епоху капіталізму головним результатом революції має стати перехід від соціальної динаміки до застою”;

– “справжня пристрасть 20 століття – це проникнення в Реальну річ”;

– “в пізньокапіталістичному споживацькому суспільстві “реальне соціальне життя” так чи інакше самЕ набуває рис інсценованої підробки”;

– “маси настільки занурені в споживацьку аполітичну установку, що їх неможливо пробудити за допомогою звичайної політичної освіти та підвищення свідомості”;

– “основний та визначальний досвід 20го століття – це досвід Реального”.

Віталій Янковий

“Кріштіану та філософський камінь” (2014)