EN

КАПІТУЛЯЦІЯ В СОЧІ

Український лейбл система | system цього тижня презентувало реліз “Брати Таїровські” художника Гусєва.

“Назва двох перших треків звучить як: “Капітуляція в Сочі”. Матеріал було написано 20 років тому і, якщо ви мене питаєте про його актуальність  сьогодні, то скажу, що він чітко вказує місце де раша підпише документ своєї поразки”, – Ігор Гусєв для МІТЄЦ.

 

Текст діджитал видавництва:

Художник Гусев — це псевдонім відомого українського художника Ігоря Гусєва.

система | system презентує реліз під назвою “Брати Таїровські” українського художника Ігоря Гусєва, ініціатора останнього, на наш погляд, справді актуального арт-вислову одеської арт-сцени під назвою “Арт-рейдери” та безлічі інших арт-проєктів. Ігор Гусєв — один із найвідоміших сучасних українських артистів. Упродовж останнього десятиліття є одним із найяскравіших українських митців, які працюють у мультидисциплінарній площині.
Отже, ми з радістю презентуємо реліз Художника Гусєва “Брати Таїровські”, який було записано 2000-го року!
Спочатку цей реліз замислювався артистом, як повноформатний альбом з 14-треків, в рамках якого максимально розкривалася атмосфера тодішнього одеського арт-середовища і міський вайб. Однак, в результаті різноманітних життєвих колізій була загублена основна частина альбому, залишилися ці чотири треки, які і складають реліз “Брати Таїровські”. Цей матеріал було створено в період між 97-м і 2000-м роком, вокал було записано на початку 2000-х в Одесі, коли артист мав доступ до професійної студії. Вокальна частина є дуже важливою складовою цього релізу. Цинічні, абсурдні та просто “одеські” тексти цих треків роблять цю музику дуже цікавою для прослуховування, і в ній дійсно зчитується одеський шарм, гумор, атмосфера безтурботності та “гри” великого південного міста зі своїм неповторним стилем.
На наш погляд це неймовірно важливий реліз для української електронної сцени та її саморефлексії щодо власного коріння. Музика, створена на рубежі століть в Одесі, є істинно українським мистецтвом, яке нам ще належить проаналізувати, впорядкувати і репрезентувати сучасній публіці. Цей матеріал нам бачиться, як необхідний для осмислення того, що відбувалося в українському мистецтві електронної музики кінця минулого тисячоліть. Поєднання грубих техно ритмів, пси-транс мелодій і цинічної текстуальності в гранично простих формах презентує матеріал з минулого століття як максимально актуальний для сьогоднішньої електронної сцени, це дійсно потрапляє в багато сьогоднішніх трендів.
Ми з величезною радістю відкриваємо для вас цей реліз, тому що нам вбачається велика цінність у цій музиці для сучасного українського мистецтва, його саморефлексії та самореалізації.

 

 

Працюючи у візуальній площині, Ігор Гусєв став одним з найбільш важливих українських художників.

Даний реліз неймовірно яскраво описує різноманітні ситуації та картини буття, які складали саме життя, стиль та вайб Одеси. Дуже стильний саунд і справді цікаві тексти складають цей реліз.

“Брати Таїровські” — це потужний 4-трековий EP: драйвове електро, що поєднує в собі високий BPM тиск із гібридним реп/панковим дарквейвом, пробивне індустріальне хард-техно, що нагадує саунд скульптури, та ефектний big room стиль, що є присутнім у цьому щільному релізі.

Ми поставили кілька запитань Ігорю, відповіді на які допоможуть усім нам дізнатися набагато більше про специфіку цього релізу і про багато нюансів цього релізу:

 

Іван Самокруткін: Коли і за яких умов було створено цей матеріал? 

Ігор Гусєв: З моменту, коли я вперше почув Kraftwerk на ужгородській турбазі десь у другому чи третьому класі, ідея створення електронної музики не покидала мене. Свій перший синтезатор я придбав у середині дев’яностих, вскладчину зі свої колишнім однокласником. Але нічого системного створити так і не вдалося, бо одного чудового дня друг продав його. Але я не довго сумував з цього приводу і почав освоювати комп’ютерний софт. Програма ReBirth була найцікавішою з того, що можна було тоді знайти. Я почав її освоювати.

І.С.: Яке місце займає текст у вашій музиці?

І.Г.: Мені завжди подобалося експериментувати з гранично простими, якщо не сказати тупими текстами. Правильно покладені на біт вони ставали неймовірно привабливими і магічними. Наприклад, рефрен “бела-манела-сміття-вслід” був практично підслуханий у знайомих бандитів, яким я в той час прищеплював інтерес до клубної культури і супутньої проблематики. Клабор був їхньою улюбленою картковою грою, і, як виявилося, частиною світобудови більшості таїрівських гопників. Ну як було не написати про це пісню?

 

Ігор Гусєв, “Ланцюги”, 1998

 

І.С.:  Яке місце у вашій арт-практиці посідала музика наприкінці 90-х на початку 2000-х, і яке місце сьогодні вона посідає?

І.Г.: Наприкінці 90-х такої кількості музики, яка є сьогодні, не було. І ставлення до неї було більш трепетне. Час від часу з’являлися нові напрямки і течії, світ музики все ще перебував у стадії активного пошуку. Техно стало для мене єдиним порталом у світ респекту і поважухи, як тоді казали…

І.С.: Усім відома Ваша художня творчість, якісь свої роботи ви могли б визначити, як такі, що ілюструють цей музичний матеріал? Які Ваші роботи можуть бути синхронізовані з цим музичним матеріалом?

І.Г. Що стосується сучасного мистецтва, то його можна було презентувати тільки на майданчиках, які оплачував фонд Сороса. Але персонажі, які працювали в його одеському представництві, займалися переважно селфпромоушеном і тому реалізувати свої творчі амбіції можна було здебільшого на фуршетах. Рятувала музика. Заняття нею давали змогу досягти крайнього ступеня незалежності.

 

Ігор Гусєв, “Кіт”, 1998


І.С.: Цей матеріал дуже ‘атмосферний’, чи можете Ви самі охарактеризувати цю музику, як таку, що відображає одеську дійсність того часу?
І.Г.: Складно сказати які саме роботи найкраще б характеризували той час. Тоді тренду на аналіз і оспівування локальних субкультур ще не існувало. Здебільшого я захоплювався візуалізацією своїх психоделічних переживань. І взагалі мені завжди подобалося працювати в площинах, які не перетинаються. Але якусь аналогію провести звичайно ж можна.

І.С.: Орієнтувалися” ви на якісь тренди у світовій електронній музиці, що існували на той момент?

І.Г.: Я із задоволенням би орієнтувався на що-небудь, але доводилося виходити з можливості програми, в якій я працював. Уже тоді її звучання було не особливо вражаючим, доводилося працювати на максимальних перевантаженнях. Тільки тоді з’являвся більш-менш цікавий саунд, якій і сформував структури цих композицій.

 

Ігор Гусєв, “Дівчата”, 1998

 

І.С.: У чому стиль на Ваш погляд цих треків? Як Ви самі б охарактеризували б цей матеріал?

І.Г.: Безумовно тут є стиль. Мене завжди дивували своїм радикалізмом музиканти, які робили хаус на зорі його появи. Вранці написав кілька нот – ввечері вже граєш їх на вечірці, а через тиждень уже випускаєш реліз! Я ж завжди намагався винайти велосипед. Зазвичай він виходив іржавий і з квадратними колесами, але процес його створення став невід’ємною частиною мене, особливо довгими, зимовими вечорами.

І.С.: Яким було звучання Одеси під час створення цього матеріалу, на ваш погляд?

І.Г.: Про всю Одесу я не скажу, але життя арт-ком’юніті і близько богемного середовища того часу цілком можна було б озвучити такими треками. Неймовірно сумно, що основна частина альбому була втрачена, саме там ця проблематика якраз і розвивалася. Але мені здається, що і матеріал, який зберігся, дає уявлення про чітких і злегка розмазаних одеських персонажів, які мешкали в ту пору в центрі міста і його спальних районах. Адже: “Всі ми були ембріонами — всі ми станемо чемпіонами!”

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.