Текст Костянтина Аленінського (Суми) про історію боротьби та відстоювання культурних локацій у Сумах.

 

Важливо згадати як було напередодні повномасштабки. Якраз восени 2021 року в мене справи пішли вгору: почали розвиватись арт-локації, ми розпочали процес встановлення знаків художникам в їх рідних селах. Творча майстерня «Бук» відгукнулась на наші прохання і виготовила дерев`яні знаки «урочище Бурлюк» та «Федорів Ріг» (Федору Кричевському). Те що 5 років просувалось повільно – почалось рухатись активно: знак Федору Кричевському, знак Малевичу, створення офіційного топоніму “урочище Бурлюк” і низка інших цікавих подій.

 

Головною перепоною був «пінг-понг» — райрада передавала ініціативу на сільраду, сільрада на міську громаду і навпаки. Це відбувалось під час реформи децентралізації. Створення офіційного топоніму «урочище Бурлюк» зайняло роки саме з цієї причини. На початку жовтня подзвонив Дмитро Живицький — голова області, запросив  до ОДА на нараду щодо питань культури. Пару місяців я був його радником, займався оновленням герба Сумської області і створював окрему колонку на сайті Сумської ОДА “Арт-локації”. Але красива картинка почала згасати, коли “вертикаль діячів культури” почала втручатися в процес розвитку регіону, докоряючи голові області, що він не порадився з цією вертикаллю (управління культури Сумської області) і через їх голови закинув досить опозиційного діяча у владні кабінети.

 

 

У підсумку я програв. Що я побачив у тих кабінетах напередодні війни!? В листопаді 2021 року на нарадах обговорювались партизинські заходи — фестиваль “Партизанської каші” в селищі Есмань (аля-шароварщина). Всі наради проходили російською. На свято Покрови був накритий розкішний стіл — було все обласне керівництво, після 5-ї рюмки заспівали російських пісень. Я в той час намагався просувати ідею створення арт-локації у селі Мала Ворожба, де народився автор герба “Тризуб” Василь Кричевський. Коли на нараді я підняв це питання, одна представниця з управління культури видала: «А хто це!?» По цим індикаторам і можна зрозуміти стан культури в області напередодні повномасштабки.

 

 

Коли почалась повномасштабка, у Сумах культурне середовище зникло. Я також просидів по підвалах з батьками весь березень. Коли часткова окупація області і облога Сум завершились, почали з`ясовувати — хто де. Більшість виїхала, хтось мігрував далі в Україну, хтось — за кордон, одиниці лишились. Всі були приголомшені. В середині квітня 2022 влада почала звертатись до культурної спільноти, актуальним стало перейменування вулиць в містах України. Суми не були першими в цьому процесі, але відреагували одними з перших. Я прийшов до міськради просто подивитись на цей процес зовні і ситуація мене дещо здивувала: від культури ніхто не прийшов, я один, але я завжди був опозиціонером і нонкомформістом. Це був мій шанс. Мій реванш за осінь 2021 року. Дістав з шухляди свою корочку молодіжки Спілки художників України (хоч раз знадобилась) і був затверджений в топонімічну комісію Сумської міської громади. Я був наймолодшим членом комісії.  Працював плідно, займався “художніми” вулицями.

 

 

Влітку культурна спільнота почала повертатись. Життя міста дещо відновило свій ритм. Почались виставки, мистецькі події. Я працював в топонімічній комісії і мені ніхто не заважав, зовсім ніхто. Наприкінці 2022 року депутати проголосували напрацьований документ нашої топонімічної комісії і тут “вертикаль культурних діячів” знову нагадала за себе. За ту досить велику кількість “художніх” вулиць звісно ніхто не подякував, а от критика почалась дай Боже: “чому така маленька вулиця цьому художнику, чому провулок, а не вулиця?…чому ….чому….чому прибрали Левітана, Пушкіна, Шишкіна?…..що в такій важливій комісії робив цей невіглас Аленінський? хто він такий?”  Але вже був результат і з цієї позиції було вже легко відбиватись від цькування. Було переконання, що це мій  золотий час, але навіть у війну все напівватне керівництво управління культури і інша “стара гвардія” продовжили працювати. Звісно вони мімікрійно адаптувались, але цей важкий совок в діях відчувався і далі. Їх нещодавно тільки почали прибирати, але замінили не радикально — на їх же заступників.

Культурна спільнота в умовах війни працює, але не торкається гострих тем, аккуратно, нейтрально, згадують щоденно “ностальгичейский 19 век”, дитячі виставки, лялякові кімнати, галереї котиків, виставки місцевих пейзажістів. Усе — нейтралочка.

Офіційна культура відмовчалась певний час, а зараз стрибнула відразу  від “партизанських каш” до сучасної героїчної спадщини. Совкове нарешті почали відміняти, а заповнюються ці ніши тотально військовою тематикою, героями. Яскравий приклад цього: перейменування вулиці Давида Бурлюка на вулицю загиблого солдата. Там ніхто навіть не подумав: а як Суми без Бурлюка у майбутньому? В  Сумах біля двох сотень вулиць з нейтральними назвами: Березнева, Яблунева, Вишнева… Фракція “ЄС”, саме ця фракція на сесії міськради внесла додаток у проект рішення. Вулицю Бурлюка перейменували, але з’явився провулок Бурлюка в центрі.

 

 

В цьому процесі мені дуже допомогала Ганна Гідора порадами, зв’язками. Ми врятували ситуацію і вийшло навіть краще, ніж було — сформувався цілий Мистецький квартал з 5 вулиць, але ситуація була дійсно катастрофічною і знову повторилось дежавю квітня 2022 року — культурна спільнота тупо випала на мороз, відгукнулись і рятували ситуацію одиниці.

 

 

Мистецький квартал Сум знаходиться навпроти обласного художнього музею, складається з 5 мистецьких вулиць: провулок Давида Бурлюка; вулиця Никанора Онацького;  вулиця Оскара Гансена; провулок Гната Хоткевича; провулок Миколи Мурашка. Квартал знаходиться в самому центрі міста, але активно забудовуватись він почав лише в 50-ті роки 20 століття, коли зробили дамбу. До цього тут був лужок і декілька провулків, які щорічно сильно затоплювались річкою Псел. Невеличкі компактні вулиці, двоповерхівки, зелені сади, море квітів, люди там живуть гарні і привітні. Квартал має навкруги не тільки зелені зони і виходи відразу до двох річок (саме тут впадає річка Сумка у прадавній міфічний Псел), а й низку культурних закладів: художній музей, обласна бібліотека, центр “Романтика”, гімназія (саме та, в якій вчився Бурлюк). Просторів для виставок вистачає. Зелені зони дають можливості для творчих заходів просто неба – пленери, презентації, івенти, екскурсії, творчі суботніки. Місця вдосталь, де можна поседіти з вином у теплій мистецькій кумпанії на травці, на березі річок, обговорити творчі плани, провести воркшопи, запланувати спільний проект, покупатися у річці. Приклад того як звичайний квартал (на фоні центральних вулиць і старої архітектури міста) може отримати забарвлення, харизму, стати місцем сили.

 

 

Квартал почав топонімічно формуватись з травня 2022 року, коли я запропонував у роботі комісії дві вулиці цього кварталу перейменувати на діячів, які мають відношення до Сумського художнього музею: Онацький та Оскар Гансен. В процесі з’явились ще пропозиції Хоткевич та Микола Мурашко. Депутати проголосували у грудні 2022 року. З 5-ти внутрішніх вулиць цього кварталу — чотири стали мистецькими. А ситуація з Бурлюком додала і 5-ту вулицю у квітні 2024, сформувавши у підсумку невеличкий Мистецький квартал в самому центрі міста.

 

Також я співпрацююю з Херсоном. Випадково так сталось, що в них з’явився також у квітні Арт-райончик з 6 вулиць і скверу Художників. І я в рамках проекту “Насіння Поліни Райко” опрацьовував його з позиції досвіду художника-топоніміста. Проектом в Херсоні займається кураторка Олена Афанасьєва. Допоміг їм пропозицією створення музею Поліни Райко в цьому арт-райончику. Вони роблять арт-район в стилі Поліни Райко і планують в майбтньому створити будинок-музей на провулку Поліни Райко, який відновить спадщину художниці і об`єднає в собі інші мистецькі контексти цього арт-райончику.

 

 

Але зараз, в Сумах поки війна про локації говорити нереально. Хочу зібрати фото цього кварталу, можливо запрошу художника Антона Саєнка для цієї місії, зберу всі цікаві історії, що тут відбувались. В планах — створити програму з ідей, зібрати різні думки щодо цього кварталу.

 

 

Окрім Мистецького кварталу посприяв появі у рідному місті Пейзажної площі (замість площі Кощія), локації Верижиця — провулок + озеро (антична спадщина нашої області) і з десяток вулиць, названі на честь художників (Казимир Малевич, Богомазов, Нарбут, брати Кричевські, Бурлюк, Онацький, Микола Мурашко, Білокур, Олекса Грищенко тощо). А також вулиця Могрицька — саме ленд-арт фестиваль додав вагу цьому селу і багаторічний ленд-арт додав підстав для появи відповідної вулиці в обласному центрі.

 

Перше фото матеріалу: Ольга Ковалевська, Урочище Бурлюк