Выставку неформального искусства 1960-80-х годов можно посмотреть в галерее “Дукат” (Киев) до 18 марта. А 16 марта в рамках этого проекта состоится презентация каталога.

Текст организаторов:

Вже тривалий час “Дукат” займається дослідженням явища українського неофіційного мистецтва, про що свідчить ряд проектів, останній з яких – виставка [In]formal, що присвячена вітчизняному абстрактному мистецтву.
З середини 1950-х років нефігуративне мистецтво приваблювало ряд українських художників. Частково це було пов’язано зі знайомством радянського глядача з творчістю сучасних західних майстрів, адже саме тоді в житті країни відбулася низка знакових міжнародних подій, серед з яких — Американська національна виставка 1959 року, де було представлено твори Гранта Вуда, Джексона Поллока, Марка Ротко, що мало вплив на формування молодого альтернативного мистецтва.
Не можна не зазначити – естетика «безпредметників» підлягала жорсткій критиці, і художники зазнавали дорікань за «формалізм». І якщо за часів відлиги абстрактні композиції просочувалися на виставки, то вже з другої половини 1960-х на нефігуративне мистецтво було накладено табу.
Особливо негативне ставлення до абстракціоністів було в Україні. Враховуючи зашкарублий культурний клімат, що знищував усе чужорідне, перед художниками поставав вибір: продовжувати свої експерименти, опинившись в маргінальній зоні мистецького простору або знайти компроміс, розділивши творчість на «видиму» й підпільну, паралельно працюючи для виставкому та «для душі». Для когось це стало нормою, для деяких обернулося трагедією. Так чи інакше, незважаючи на постійні утиски зі сторони влади, абстрактне мистецтво цікавило ряд митців, і сьогодні воно постає самобутнім явищем в контексті своєї епохи.
Виставка [In]formal — своєрідна спроба продемонструвати унікальний зріз неофіційної вітчизняної художньої культури 1960–1980-х років, що частково корелювала з інтенціями тогочасного мистецького життя Заходу, набувши при цьому власного забарвлення.
Серед тих митців, які звертаючись до абстрактних форм, створили індивідуальні світи з притаманною ним логікою сенсів — відомі київські, одеські, львівські та ужгородські майстри: Вілен Барський, Олександр Дубовик, Карл Звіринський, Костянтин-Вадим Ігнатов, Єлизавета Кремницька, Валерій Ламах, Олег Соколов, Анатолій Сумар, Роман Сельський, Федір Тетянич, Микола Трегуб, Борис Плаксій, Лев Призант Віктор, Хомков, Валентин Хрущ, Людмила Ястреб. Для ряду художників означеного періоду захоплення нефігуративним мистецтвом було на кшталт експерименту, тож своєрідною несподіванкою постають, представлені в експозиції, твори Івана Марчука, Леопольда Левицького, Михайла Вайнштейна, Анатолія Лимарєва та Ернеста Коткова, що в свою чергу доповнює уявлення про творчі інтереси майстрів.
Сьогодні, як і раніше твори, що звикли жити в «підпіллі», не поспішають зустрітися із глядачем, адже свого часу знецінений мистецький спадок було розпорошено по світу, і тому кожна подібна виставка — своєрідний крок до виявлення та розуміння такого складного й суперечливого явища як українське неофіційне мистецтво.