Меню

ГРАФІТІ ДЛЯ АННИ

Сьогодні 17 червня о 19.00  в галереї «Хлібня» (Київ) відкриття виставка Катерини Косьяненко (Київ). Куратор проекту Тетяна Калита (Київ).

Кураторський текст:

Подія відбувається в рамках ІІ-го Міжнародного фестивалю мистецтв «Анна Київська Фест».

«Графіті для Анни»

Графіті (походить від італ. grafficare — дряпати, дослівно «надряпані») — одна з давніх технік настінного малярства, випадкові написи і малюнки на стінах будинків. Сучасні графіті — специфічні тексти та малюнки, досить агресивна урбаністична субкультура, саме це поняття найбільш відоме сучасному глядачеві. Всесвітньо відомі графіті Софійського собору Києва (11 ст.) — це написи та малюнки, залишені священиками та відвідувачами (збереглися понад 300).
Живописний проект «Графіті для Анни» київської художниці Катерини Косьяненко виник під впливом давніх текстів та фресок Софійського собору, він містить у собі візуальні послання у вигляді зображень та стилізованих текстів, близьких за стилем до зображень Софійського собору Києва.
Віднайдено і автограф київської княжни Анни Ярославни. Він розташований в арці – переході між центральною навою та приділом Анни та Іоакима, на зображенні св. Пантелеймона. Цей автограф також став певним каталізатором мистецького проекту, здійсненому художницею до київського заходу «Анна-фест 2016».
Живописна серія «Графіті для Анни» є візуальним діалогом між давниною та сьогоденням, апелюванням до давніх часів з їх високими духовними мистецькими зразками, зокрема, мозаїкам та фрескам київського Софійського собору. Неймовірно цікаво відчути вплив давнини на сучасність, віднайти зв’язок з першоджерелами, знайти спільну мову, простежити віхи еволюції, а іноді й ознаки певної деградації. На жаль, саме сучасне образотворче мистецтва часто ігнорує професійну майстерність та духовність.
Наша сьогочасність збудована на давньому фундаменті, часто зруйнованому та призабутому. Ми заглядаємо в сиву давнину з цікавістю, аналізуючи. Відтворюємо своє уявлення про давні часи, створюємо образи, відштовхуючись від старовинних зображень і своїх відчуттів тотожності і правдивості. Фрески Софійського собору із зображенням дочок київського князя (Володимира чи Ярослава Мудрого) достатньо стилізовані та узагальнені. Все ж, ці зображення дають можливість в наш час відтворити переконливий образ Анни Ярославни. Уявне зображення Анни в проекті «Графіті для Анни», пов’язане в візантійською іконописною традицією, персонаж має великі виразні очі, шляхетну поставу. Гіпотетичний, але виразний портрет давньоруської княжни, королеви Франції, високоосвіченої, талановитої. Анна неначе заглядає з давнини у нашу метушливе сучасне життя. Інший темпоритм, інші цінності, персонажі, але містичний міцний зв’язок все одно є.
Тож, не тільки ми вдивляємось і вигадуємо для себе минуле. Воно сканує нас очима відтворених давніх фрескових ликів, переплітається з образами сучасного життя. Фантастичні персонажі з середньовічних бестіаріїв виявляються не страшними, дуже кумедними та милими. З’являючись серед банальних бетонних багатоповерхівок, не дисонують, не здаються зайвими чи несподіваними. Перетворюють звичні для нас банальні споруди на цікаві й гармонійні арт об’єкти.
Незвичний формат базових робіт проекту – видовжені вузькі горизонтальні полотна — багатофігурні чи пейзажні фризи, на яких розгортаються живописні сюжети. Вкраплення невеликих уявних портретів, поодиноких зображень доповнюють експозицію, присвячену Анні Ярославні. Акцентом виставки є велика картина з персонажами з окремих картин виставки, зібраними в цьому творі до купи. Всі картини з проекту «Графіті для Анни» майже гранично яскраві та несподівано багатоголосні за колористикою. Хоча одні з них наслідують приглушений колорит і фактуру фресок, інші вибухають максимальними контрастами та насиченістю кольору, притаманними якісному сучасному живопису. Багатошарова фактура живопису додає кольорам глибини та неймовірної виразності.
«Графіті для Анни» — апелювання до давнини, відголоски та відчуття присутності минулого у сучасному житті. Фантазування на тему мистецьких діалогів та впливів, намагання створити контакт, заговоривши на мові, яку зрозуміють зараз і могли б зрозуміти за часів Анни Ярославни.
Чому ж так важливо звертатись до високих зразків мистецтва, основ, першоджерел? Щоб не втратити головне — духовність та самоідентичність, щоб не втратити себе в різноманітності та багатоголоссі сучаcного світу.


Лідія Гурська, мистецтвознавець

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для свободного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.                 Бачите помилку, пишіть сюди
Матеріали за темою
ВЕЛИКІ СПОДІВАННЯ