Меню

«ФІГУРИ» АНДРІЯ ДУДЧЕНКА


Виставка Андрія Дудченка (Київ) тривала в арт-центрі «Я Галерея» (Київ) з 15.05.2019 – 10.06.2019.

В сюжеті бере участь Віталій Трибушний (засновник «Музею Тоталітаризму», Херсон), которий, приїхавши до Києва, вирішив завітати до «Я Галереї» на виставку Андрія Дудченка. 

Текст галереї: 

Два з половиною тисячоліття тому на північних берегах Понту Евксинського розселились греки. Кажуть, що на краю Ойкумени жилось не солодко через суворий (як для зніжених сонцем колоністів) клімат та вороже налаштованих сусідів. Але осередок античної цивілізації розквітнув тут і тому, що разом із побутом та політичними традиціями, греки привезли сюди своїх богів і напівміфічних героїв. Вони були тим єдиним, що зберігало зв’язок із Великою батьківщиною, що несло у собі пам’ять та спокій про вічне перебування у рідній колоністам культурі.

Ми знаємо, що на місцях, де процвітали Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей чи інші грецькі поліси, стояли храми – для богів і для героїв. Ми вгадуємо їх присутність у майже вщент зруйнованих колонах, в уламках досконалих ордерів чи в рештках червонофігурного вазопису, що застиг під склом музейних вітрин. Але найяскравіші спомини про давню цивілізацію і її божеств збереглися у повітрі. Так само як все живе і неживе, міфічне і матеріальне існувало для греків у Ефірі, так сьогодні повітря над Феодосією чи Херсоном зберігає силуети фігур давно минулої епохи.

Цивілізації, як і належить їм, змінювались, а північне Причорномор’я залишалося краєм ойкумени. Десятки років тому свій міф і його фігуру принесла сюди нова імперія. Хоча й міф цей зовсім не схожий на грецький, він уподібнюється своєму нерідному предкові. Формально – бетонні споруди, змістовно – ті ж храми на честь богів чи псевдобогів, які оберігали вірян. Місця паломництва радянської людини – легкі чи монументальні бетонні конструкції, які зайняли місця акрополів, модерністичні орнаменти, які витісняють щирість сюжетів на античному посуді, скло і балки, що розкинулися на березі моря, підпускаючи до себе лише залізні кораблі минувшої сучасності.

Сьогодні північний берег Чорного моря перетворився на сад історичних фігур, архітектурна велич яких змилась, розвітрилась чи поросла травою. Нескінченний і статичний Ефір, придуманий греками, перетворився із місця дійсного на місце колись можливого. Кримський художник Андрій Дудченко, як нащадок цивілізацій, що існували тут тисячоліттями, у своїй творчості правомірно персоналізує історію їхніх слідів. Зображення радянських санаторіїв – храмів “краси, сонця і здоров’я» для сучасників останньої імперії, – просякнуті сонцем, яке ввібрало тіні мармурових героїв давнини. Силуети минулого, що тепер проступають крізь полотна Андрія: Давид, загорнутий у пакет, Ахілл, який звертає погляд на кубічного Ахілла.

Проект Андрія Дудченка «Фігури» – це живописні серії про героїв, які програли у битві із власним майбутнім. Пустельні пейзажі морського узбережжя, хвилі, редуковані до прямокутних ліній греками та хвилі, переосмислені у кольорі радянським модернізмом, зафіксовані у просторі, перемістились далеко за межі своєї дійсності у часі. Тепер вони експропрійовані прийдешнім, яке їх руйнує і зіштовхує у діалозі, граючись фігурами минулого, як персонажами античної трагедії, створюючи реальність нового сьогодення.

Марина Богуш

 

бачите помилку, пишіть сюди