Меню

Експерти про «Мистецьку алею»: період 1980-90-ті роки

Наприкінці жовтня у Києві з’явиться новий туристично-мистецький об’єкт — “Мистецька алея”.

На кам’яній стіні на вулиці Бориса Грінченка (паралельна Хрещатику) будуть розташовані 10 артоб’єктів, які будуть присвячені відомим персоналіям і явищам музики та літератури 20 століття.

Спеціальна літературна комісія обрала для алеї 90-ті роки і такі теми:

“4 обличчя Оксани Забужко”

“Аттила Могильний: дорослий та дитячий погляди на Київ”

“Три життя Юрка Покальчука”

“Соломія Павличко: дослідниця модернізму, феміністка, видавчиня”

“«Ікс» Києвів Олеся Ульяненка”

 

Особливості періоду та тогочасної літератури

80-90-ті роки заведено вважати важким та непростим періодом, а 90-ті у суспільстві трактуються як, в першу чергу, часи бандитів, злочинців та невизначеності. Мистецтво як реакція на те, що відбувалось у суспільстві, теж зазнало великих змін, з’явилось чимало цікавих авторів та напрямів у літературі. Саме тому саме цей період зацікавив конкурсну комісію проєкту “Мистецька алея”. З однієї сторони — 90-ті були періодом, про який багато з нас ще пам’ятають, з іншої — це досі утаємничений період: імена, які там звучали, не красуються на сторінках шкільних підручників і якоюсь мірою йдуть у небуття. Це період, який ще треба дослідити та переосмислити. 

 

Коментарі експертів:

Михайло Назаренко, літературознавець: 

Це дуже важлива епоха, яка багато в чому визначила те, що відбувається у культурі зараз, бо так чи інакше все звідти вийшло. Ми можемо любити чи не любити людей, які тоді творили й, зокрема, тих, кого ми вибрали, погоджуватись із їхніми ідеями чи не погоджуватись, але не можна не бачити, що саме те покоління тоді зробило той світ, у якому ми зараз живемо — культурний і політичний.

Відкрилося вікно можливостей і цим треба скористатись, тому що чорні це часи чи ні, але це справді були важкі часи для культури: зараз ми купуємо, що подивитись, що почитати, тоді кожне нове ставало відразу подією. Тому, якщо ми подивимось на цих авторів, на те, що вони робили, це не так радість трудових звершень, як намагання закрити усі білі чи чорні плями, усі порожні клітинки, які мають бути заповнені — в історії, в літературі, в літературознавстві, в прозі, в поезії. Окрім всього іншого, це ще українізація міського простору. Не можна сказати, що Київ завжди був російськомовним містом, Київ завжди був багатомовним, але введення київського простору в культурну свідомість це процес, який багато в чому тоді почався і акцентувався і те, що тоді почалося продовжується зараз. І поява таких проєктів як Мистецька алея свідчить про нагальну культурну потребу.

 

Анастасія Євдокимова, начальниця відділу промоції читання Українського інститут книги: 

Це час дуже неоднозначний, дуже неоднорідний, який подарував дуже багато текстів і ці 5 постатей, які ми зачіпаємо, це ті, хто “лежить на поверхні”, це ті, хто має бути відомими публіці. Це дуже багатогранні постаті, тому що про кожного і кожну з них можна з різних боків розглядати, тому що той же ж Покальчук — і артдиректор, і перекладач латиноамериканської літератури, він і автор, і виконавець. З іншого боку є так багато імен із 90-х, яких ми не знаємо і які ми не називаємо, поети, які збирали стадіони, але про кого зараз не знають і навіть важко знайти матеріали, щоби прочитати. Ми дуже мало знаємо про цей період, який був і недавно завершився, тому я вважаю, що цей проєкт — це перший крок. Про візуальне мистецтво того періоду говорили і на Мистецькому арсеналі, і книжки видавали, а з літературою цього ще не відбулося. Я впевнена, що ми починаємо цей шлях для відкриття того, про що ми ще пам’ятаємо і свідки якого зараз цвітуть, які перебувають на піку своєї творчості та діяльності.

 

Мистецька алея відкриється наприкінці жовтня та буде постійно доступною для усіх відвідувачів вулиці Бориса Грінченка (слідкуйте за анонсами)

Проєкт реалізовує ГО “Простір 500” у партнерстві з Українським інститутом та Українським інститутом книги за підтримки Українського культурного фонду.

 

Текст: Ірина Баран

бачите помилку, пишіть сюди