Меню

ЩОДЕННИК ПРАКТИКАНТКИ. СТОРІНКА 2

14793696_1818858114994401_460006639_n

Окремі сторінки щоденника практики студентки 2-го курсу НАОМА (Київ) Софії Бєргінєр (Київ). Проєкт «Практика».

 

«Вчора на ніч дивилася японський фільм — наснився водоспад і екскурсія. Прокинулася з думкою: коли ми діємо в рамках прийнятого, ми немов нескінченно вибачаємося. Після моєї попередньої публікації дуже хочеться написати так, щоб нікого не образити. Не знаю, чи можливо це, але я спробую.

Розпочався навчальний рік, моє тіло знову сумує від хиткого режиму сну, в голові все гуде і плутається. Паузи починають здаватися власним прийомом для розтягування хронометражу.

Чомусь думаю про дітей з аутизмом. Якщо показати такій дитині картку занадто яскравого кольору — вона може закричати, в той час коли умовно здоровий просто поморщитися. Це не питання ввічливості, а скоріше того, до яких реакцій підготувала сукупність випадковостей життя. Хтось звик приховувати свою думку, інший викрикувати, а третій — говорити упівголоса. На лавочці швидкоплинно підслуховую розмову між школярками: «А йому сказала …, а він мені … уявляєш?» — і розумію, що мигцем засуджую дріб’язковість розмови, але, абстрагувавшись від слів, чую звичайний емоційний шаблон, властивий кожному. Адже ми не так відрізняємося один від одного.

 

14787671_1818858118327734_2118662484_o

 

Камінь спотикання, як правило, в зіткненні різних міфів.

На мій погляд, людству не вистачає цього важливого розуміння: ми всі носії спотворень. Така будь-яка людина і з цього починається гуманність. Навіть науковий підхід не може від цього відмовитися: ми дивимося, відчуваємо, думаємо в рамках механіки тіла, яка обумовлює можливості для пізнання. Тоді і самі знання не надто об’єктивні і не можуть охопити все. Будь-яка система уявлень про світ несе зерно міфології, спотворення, деформації, що відбувається. Що вже говорити про більш складне: досвід, генетику, виховання — все прагне вивести на рівень загального уявлення про світ, а далі кидає напризволяще.

Сподіваюся, я не дуже складно пишу. Я веду до того, що або справа в постмодернізмі, або в катастрофі Вавилонської вежі, але ми дуже розділені.

 

14808116_1818858121661067_2082565994_o

 

Люди прагнуть придбати якомога більше спільного зі своїм колом знайомих, але доходить до абсурду.

Наприклад, багато психологів, які йдуть в цю сферу, щоб краще розуміти людину, з часом стають вузьким колом фахівців, яким складно говорити щиро з кимось поза їхніми поняттями та визначеннями.

Або сучасне мистецтво, для розуміння якого потрібно прочитати безліч критиків і почати «розбиратися».

Так, і не вважайте за грубість, професійне порно — жанр, більше зациклений на правильному виконанні і позбавлений пристрасті й інтимності. Все цікаве зараз роблять аматори.

Професія як така завжди має нагромадження власних понять і нюансів, які і складають те загальне, за допомогою чого люди певного кола тримають зв’язок.

 

14813408_1818858111661068_1616633752_o

 

Але якщо мова про культуру, то ця розрізненість грає не найкориснішу роль для суспільства в цілому. Інженерія чесніше гуманітаріїв, бо рухається до вирішення. Але культура має сили достукатися до будь-якої людини, починаючи щось більш базисне. І для культури — художників, мистецтвознавців, режисерів, фотографів і інших — мені здається небезпечним глибоко пірнати в деталі виконання і нормативи встановленого порядку, втрачаючи жвавість і наближеність до «вулиці», ритму розгойдування дерева і свіжості думки.

Щось я вдарилася в інтонацію доповіді на науковій конференції. Але мабуть, більше з себе вичавити сьогодні не зможу. Для мене гуманізм там, де ми розуміємо, що рівноцінно помиляємося. Вірний собі тільки водоспад і мирний шум падаючої води, до цілісності і натиску якого хочеться доторкнутися».

 

 

Софія Бєргінєр (фото автора)

 

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для свободного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.                 Бачите помилку, пишіть сюди