EN RU

ЩОДЕННИК ПРАКТИКАНТКИ. СТОРІНКА 2

14793696_1818858114994401_460006639_n

Окремі сторінки щоденника практики студентки 2-го курсу НАОМА (Київ) Софії Бєргінєр (Київ). Проєкт «Практика».

 

«Вчора на ніч дивилася японський фільм — наснився водоспад і екскурсія. Прокинулася з думкою: коли ми діємо в рамках прийнятого, ми немов нескінченно вибачаємося. Після моєї попередньої публікації дуже хочеться написати так, щоб нікого не образити. Не знаю, чи можливо це, але я спробую.

Розпочався навчальний рік, моє тіло знову сумує від хиткого режиму сну, в голові все гуде і плутається. Паузи починають здаватися власним прийомом для розтягування хронометражу.

Чомусь думаю про дітей з аутизмом. Якщо показати такій дитині картку занадто яскравого кольору — вона може закричати, в той час коли умовно здоровий просто поморщитися. Це не питання ввічливості, а скоріше того, до яких реакцій підготувала сукупність випадковостей життя. Хтось звик приховувати свою думку, інший викрикувати, а третій — говорити упівголоса. На лавочці швидкоплинно підслуховую розмову між школярками: «А йому сказала …, а він мені … уявляєш?» — і розумію, що мигцем засуджую дріб’язковість розмови, але, абстрагувавшись від слів, чую звичайний емоційний шаблон, властивий кожному. Адже ми не так відрізняємося один від одного.

 

14787671_1818858118327734_2118662484_o

 

Камінь спотикання, як правило, в зіткненні різних міфів.

На мій погляд, людству не вистачає цього важливого розуміння: ми всі носії спотворень. Така будь-яка людина і з цього починається гуманність. Навіть науковий підхід не може від цього відмовитися: ми дивимося, відчуваємо, думаємо в рамках механіки тіла, яка обумовлює можливості для пізнання. Тоді і самі знання не надто об’єктивні і не можуть охопити все. Будь-яка система уявлень про світ несе зерно міфології, спотворення, деформації, що відбувається. Що вже говорити про більш складне: досвід, генетику, виховання — все прагне вивести на рівень загального уявлення про світ, а далі кидає напризволяще.

Сподіваюся, я не дуже складно пишу. Я веду до того, що або справа в постмодернізмі, або в катастрофі Вавилонської вежі, але ми дуже розділені.

 

14808116_1818858121661067_2082565994_o

 

Люди прагнуть придбати якомога більше спільного зі своїм колом знайомих, але доходить до абсурду.

Наприклад, багато психологів, які йдуть в цю сферу, щоб краще розуміти людину, з часом стають вузьким колом фахівців, яким складно говорити щиро з кимось поза їхніми поняттями та визначеннями.

Або сучасне мистецтво, для розуміння якого потрібно прочитати безліч критиків і почати «розбиратися».

Так, і не вважайте за грубість, професійне порно — жанр, більше зациклений на правильному виконанні і позбавлений пристрасті й інтимності. Все цікаве зараз роблять аматори.

Професія як така завжди має нагромадження власних понять і нюансів, які і складають те загальне, за допомогою чого люди певного кола тримають зв’язок.

 

14813408_1818858111661068_1616633752_o

 

Але якщо мова про культуру, то ця розрізненість грає не найкориснішу роль для суспільства в цілому. Інженерія чесніше гуманітаріїв, бо рухається до вирішення. Але культура має сили достукатися до будь-якої людини, починаючи щось більш базисне. І для культури — художників, мистецтвознавців, режисерів, фотографів і інших — мені здається небезпечним глибоко пірнати в деталі виконання і нормативи встановленого порядку, втрачаючи жвавість і наближеність до «вулиці», ритму розгойдування дерева і свіжості думки.

Щось я вдарилася в інтонацію доповіді на науковій конференції. Але мабуть, більше з себе вичавити сьогодні не зможу. Для мене гуманізм там, де ми розуміємо, що рівноцінно помиляємося. Вірний собі тільки водоспад і мирний шум падаючої води, до цілісності і натиску якого хочеться доторкнутися».

 

 

Софія Бєргінєр (фото автора)

 

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.