«Зразу вам кажу, це не Ейфелева вежа»

З 2020 року Олександр Попенко досліджує присутність копій Ейфелевої вежі в українських містах — за цей час він вніс на інтерактивну карту близько 140 веж по всій Україні, а сфотографував 102. Через фото фіксуючих веж Франківщини, Вінниці, Коростеня тощо, митець ставить відкрите питання: Це — ознака провінційності, міра візуального (не)смаку та надивленості чи просто давня мрія, яку ми втілюємо в життя, як вміємо?

«Частина з цих веж — саморобки, кітчеві прикраси, які люди роблять біля своїх будинків, кав’ярень, університетів чи торгових центрів, щиро вважаючи, що це – гарно. Наприклад, коли я знімав в Києві вежу на під’їзді, звідти вийшла жінка і сказала, що іноді ввечері, коли у неї гарний настрій, вона вмикає на цій вежі гірлянду. Зрештою, я теж почав знаходити в цьому якусь красу. Принаймні, в поєднанні цього образу з українським пострадянським ландшафтом» – коментує Олександр Попенко.

«Зразу вам кажу, це не Ейфелева вежа» — це перша виставкова презентація фотопроєкту «Маленький Париж» в Україні та й загалом. До цього проєкт був представлений на серії друкованих листівок та на спеціалізованій сторінці в Інстаграмі.

Олександр Попенко (1993 р.н., Вінниця) — український документальний фотограф та режисер, живе та працює в Києві. Працював на hromadske.ua, Суспільне мовлення, знімав для BBC, UNISEF та Greenpeace. Зараз працює в Мистецькому арсеналі, співпрацює з Лабораторією журналістики суспільного інтересу та займається персональними мистецькими проєктами.

«До Валентинки»

Психоделічні кольори китайського набору фломастерів, повторюваний сюжет на малюнках, який щоразу стає все далі від реальності — про першу виставку художника-автодидакта Сергія Телепка «Для Валентинки». Першу виставку митця ініціював художник та викладач малювання з Навірної Юрій Боринець, він же й куруватиме виставку.

Валентинка, яка була шкільним коханням Сергія Телепка та якій він присвячує всі свої роботи, не з’являється на жодому з малюнків, але є невидимим і фантастичним персонажем серії. Художник не бачив Валентинку після закінчення школи та не знає, як склалась її доля.

Юрій Боринець, який вперше організовує виставку не своїх робіт, а іншого художника, так коментує свій вибір: «Я знайомий з Сергієм давніше, бо ми обидва з Калуша. Але його малюнки побачи нещодавно – мені побачилось в них щось дуже щире, якась дуже чиста творча енергія. Тому запропонував Асортиментній кімнаті спільно зробити першу виставку Сергія.»

 

За стилем та художньою мовою творчість Сергія нагадує про інших художників-аутодидактів (зокрема, Крейзика) та натякає на певну тяглість у франківсько-калуській сцені так званого артбрюту чи так званого аутсадер мистецтва. «Так званого» — бо ці терміні (нарешті на на щастя) стають все більш проблематичними в мистецтвознавчій дискусії.

Сергій Телепко (1981, Калуш) — художник-аутодидакт.  Десять років тому отримав травму, а після неї — групу інвалідності. Почав малювати три роки тому — після того, як мама подарувала йому на Святого Миколая альбом та фломастери. За формою його художня практика може бути класифікована як т. зв. артбрют чи т. зв. аутсайдер мистецтво.

Візуальні матеріали доступні за посиланням.

Вернісаж подій відбудеться 14 лютого о 17:00.

Асортиментна кімната, вул. Січових стрільців 15, Івано-Франківськ

(в арку біля ресторану “Піросмані” та на перший поверх салатового будинку у дворі)

14.02–09.03.2024