Андрій Мікрюков, — учасник проєкту «МІТЄЦ. Реабілітаційний простір» —  про майстер-класи та власний досвід За підтримки  Українського культурного фонду, 2021 рік.

 

Як ви потрапили в проєкт?

Завдяки своїй дружині. Вона – ініціативна група, шия, яка крутить голову і каже, куди потрібно дивитися. Так опинився з вами, і все дуже здорово. Познайомився з цікавими людьми: всі різнобічні  особистості. З деякими важко спілкуватися, враховуючи ті обставини, що вони пережили: закриті або відкриваються трохи пізніше, коли вже переконаються, що все нормально і тоді можна вже поговорити про щось. Є веселі, кмітливі, гумористичні люди, і це дуже здорово.

 

 

Навіщо ви прийшли в проєкт?

Спочатку як проведення часу, а потім мені дали фарби і папір і сказали, що робити. Знаючи, що не буде осуду за помилки і ніхто не посміється, чому б і ні? І дійсно, в якийсь магічний момент для мене світ перестав існувати на якихось дві-три години. Люди підходять, дивляться і кажуть: «Андрюха, та нічого, може бути! Можеш!» Я задоволений. Безлімітні матеріали – бери все, що хочеш. Це все дуже здорово! Ніяких кордонів. Як мінімум це захоплююче.

Виходить, що майстер-клас – це для вас момент релаксу, випадання зі звичайного ритму життя?

Звісно. Це, безумовно, відпочинок, божевільний релакс і спроба знайти себе. Цього дійсно не вистачало. Крім зустрічі хороших людей, ще важлива подорож. Для мене найкращий відпочинок – це подорож. Переїзди зі Львова до Києва, або в село Недільна, тягнути на спині свою сумку, сумку дружини, дітей – це відпочинок. І погода нам завжди сприяла. Це дуже добре.

 

 

Ваш військовий досвід відображається в живописних роботах?

Палітра, яку я використовував, в основному монохромна – поєднання чорного і білого, хоча для вибору були всі фарби. Я вибирав ці кольори напевно тому, що люблю категоричність, і завдяки життєвому досвіду.

А війна … Якщо ти людина, то ти людина скрізь. Там я моментально освоївся, зрозумів, що від мене потрібно і не виходив за межі, які заважають тому хто поруч, завжди знаходив спільну мову і служив як всі нормальні люди.  Я б не сказав, що саме війна вплинула, просто життєвий досвід навчив відрізняти біле і чорне.

Що ви для себе відкрили на майстер-класах?

Не треба боятися, а треба брати і робити. У мене вийшло, причому – легко. Хоча я бачив, що багато хто з групи, був в пошуку, і у них вийшло теж шалено здорово. Особливо мені сподобався на ленд-арті вказівник із каміння Діми Коломойцева, що направляє річку, вказує куди їй текти. Це ціла концепція!

Це цікавий  досвід, але я не впевнений що буду використовувати його в своїй професії і далі по життю. Хоча, може хтось попросить розписати стіни, я з задоволенням це зроблю.

 

 

На ленд-арті ви створили лаконічну і точно відповідну заявленій темі «Баланс» роботу.

Я почув про те, що ми їдемо на природу. Як мінімум треба було взяти дві сокири. Потім я зрозумів, що я щось буду робити, взяв з собою шуруповерт, стяжечки, дріт, шурупчики, цвяхи. Я був абсолютно підготовлений, у мене був рюкзак інструментів з собою. Це був великий плюс. Сповіщений, значить підготовлений. Я намагаюся жити таким чином, що потрібно готуватися до завтрашнього дня: подивитися зайвий раз погоду, щоб знати, що ж одягати і брати з собою. Я черговий раз зрозумів, що я нормальний і продуманий дядько.

Я приблизно уявив собі, що буду робити на ленд-арті ще у Львові. Боявся, що хтось теж зробить щось подібне, тому що думки в основному у людей однакові, але я виявився єдиним.

Ви вважаєте себе травмованим людиною після служби?

Ні. Можливо, я багато чого не бачив, тому мені легко так говорити.

 

 

А на психотерапевтичних групах ви були?

Був, але мені здається, що в цьому проекті не групи повинні бути, а індивідуальні співбесіди. Виходить, що я розповів про себе практично все всім. Мені нема чого приховувати, але це трохи незручно. Мене попросили розповісти про себе, я розповів, і трохи про це шкодую. Це перетворилося на балаган, і мені це не сподобалося.

Але після майстер-класу по ленд-арту я приїхав до Львова сповнений сил, це вже великий плюс. Я – людина мисляча як мінімум, і зі свіжими силами в бій далі.

Те, що ви робите цей проект – чудово! Хоча може це комусь потрібно більше, ніж мені. Я в захваті! Дякую вам за вашу роботу.

 

Опис проєкту:

АРТ-ТЕРАПІЯ ВЕТЕРАНІВ АТО / ООС ТА КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ «ДНР / ЛНР»

«МІТЄЦ. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ПРОСТІР” — інноваційна програма мистецько-психотерапевтичної реабілітації ветеранів АТО / ООС та колишніх в’язнів «ДНР / ЛНР». Над втіленням його у життя працюють команди двох громадських організацій — «МІТЄЦ» та «Львівський психоаналітичний інститут ментального здоров’я».

Впродовж 9 місяців учасники програми беруть участь у 8 майстер-класах із різних видів мистецтва: графіки, живопису, фотографії, кераміки, колажу, ленд-арту, саунд-арту та перформативного танцю. Майстер-класи проводять провідні українські митці: Олексій Аполлонов, Валерій Мілосердов, Сергій Якунін, Олександр Міловзоров, Катерина Свіргуненко, Альона Мамай, Богдан Мороз, Олександр Ляпін. Фінальним акордом проєкту стане створення арт-буку та розробка методики психотерапевтами.

Під час майстер-класів з учасниками програми працюють фахові психотерапевти, психоаналітики. А професійні художники — Сергій Захаров (колишній в’язень «ДНР») та Дмитро Коломойцев (ветеран АТО) ведуть художні щоденники та фіксують арт-терапевтичний процес.

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду, 2021 рік