Музей українського поета Павла Тичини, заснований у Києві 1979 року, відкритий для відвідувачів 27 січня 1980 року. Розташований у меморіальному помешканні одного з найвідоміших українських поетів ХХ століття, мово- та літературознавця, перекладача, академіка АН УРСР, державного та громадського діяча, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Терещенківська, 5, кв. 1, 3).
Після смерті Павла Тичини (16 вересня 1967 року) єдиною господинею помешкання стала Лідія Петрівна Папарук — вдова поета. Стараннями цієї жінки була збережена не тільки творча спадщина поета, його архів та бібліотека, але й обстановка помешкання, яку організовував ще Павло Григорович. Останньою волею Лідії Петрівни було створення музею на базі квартири.
Після смерті Лідії Петрівни у 1975 році урядом УРСР була створена Комісія по творчій спадщині. Протягом кількох років фахівці архівної справи та музеєзнавці упорядковували архів та меморіальні речі поета: меблі, предмети побуту, живопис та інше. 9 січня 1979 року була видана Постанова ЦК КПУ та Ради міністрів УРСР (№ 11) «Про створення в місті Києві Літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини».
Для відвідувачів музей відчинив двері 1980 року.
В експозиції також відображено побут української творчої інтелігенції середини ХХ століття. Серед меморіальних речей збережено характерні для епохи посуд, техніку, умеблювання, а також ексклюзивні статусні речі, подарунки колег з різних країн світу.
Презентація альбому невідомого українського художника середини ХХ сторіччя у «Музеї-квартирі Павла Тичини» (Київ).
