(1957 – 2018)
Український художник, графік, поет, прозаїк, знакова фігура львівської арт-сцени.
У 1981—1987 роках заочно навчався в «Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова на відділі «графіка». У період навчання розписував церкви у Вінницькій, Львівській і Тернопільській областях.
Увійшов у львівський мистецький світ, але провадив досить відлюдкуватий спосіб життя.
Наприкінці 80-х став культовою фігурою місцевого андеґраунду.
Створював експресивні полотна та графіку впсиходелічній манері з домінуванням чорного кольору. «Для того, щоб малювати потрібне пережиття і то страшне пережиття», – казав художник, і шокував своїми роботами обивателя, руйнуючи звичний його перебіг життя.
На виставці (початок 2000-х) за кураторством Георгія Косована, яка відбувалася в спортзалі медінституту в останню ніч на чужих стендах намалював швидку допомогу, трупи і велике гасло над цим: «Привіт лікарям – посібникам смерті». Над композицією був зображений Ісус. Коли гості прийшли на виставку, не знали як реагувати.
У широкому контексті, «живопис Ягоди продовжує європейську експресіоністичну лінію Гої, Мунка, Бекона, з трагічним світовідчуттям, сприйняттям світу як території страху, передчуттям катастрофи, гротеском і містикою». Бували випадки, коли покупці робіт Ягоди, придбавши твори для інтер`єру, повертали їх дилеру, бо не могли співіснувати в одному просторі з енергетикою, яка потужно впливала на психічний стан власника роботи.
Своє художнє кредо він виголошує у 2006 році у «Трійці варварів», своєму мистецькому маніфесті: «…художник повинен поставити знак запитання, щоби віднайти себе і пройти до історії… Вийти поза картину, за її рамки — то зробити крок в Універсум. Пензлі сховані в голові. Зблиск картини щораз більше поглинає поза свідомість, як пожива для підсвідомого Я. В картині сповнюється багатовимірність через внутрішньопредметне діяння».
1991 року вперше опублікував підбірку своєї поезії «Божевільня» у журналі «Авжеж» (№ 6), 1992 року — у журналі-самвидаві «Кремнюк».
Згодом видав чотири поетичні збірки: «Черепослов» (2002), «Дистанція Нуль» (2006), «Сяймо» (2008), «Паралельні світи» (2011), які він публічно презентував.
2005 року брав участь в програмі фестивалю нового українського мистецтва «24 hours.UA» на Міжнародному мистецькому симпозіумі De Novo у Centrum Sztuki Współczesnej Zamek Ujazdowski (Варшава, Польща), де провів поетичне читання «Ягоди усіх країн, єднайтеся!» та перформанс «Рибалка — віддзеркалення».
2008 – взяв участь в проекті «Еклезіаст інша абетка» художньої студії «Антресоля» під егідою Культурно-Мистецького Центру НаУКМА в Києві, де представив свій мистецький маніфест «Трійця варварів».
Від 2000-х років драматургія та сценографія теж доповнювали художню творчість митця і стали ще одним засобом, додатковою мовою, щоб описати лише йому відомі простори й світовідчуття «семіотичного» періоду.
2000 року вийшла друком у літературному альманасі «Королівський ліс»[п’єса «Ніщо» (перекладено німецькою мовою).
Тісно співпрацював з угорським режисером Атіллою Віднянським. 2001 року вони разом створили сценографію до п’єси «Зимова казка» за мотивами творів Вільяма Шекспіра (Національний театрі в Будапешті).
2003 – Віднянський поставив п’єсу «Ніщо» угорською мовою в Закарпатському обласному угорському драматичному театрі у Береговому.
До початку 2000-х років мистецтво Ягоди більше можна було побачити за кордоном, ніж у Львові.
2001 року працював у Ґраці (Австрія) як стипендіат міжнародної програми Cultural City Network.
Жив і працював у Львові.
Олесь Дзиндра (Львів) про проект 2016 року. За участю Мирослав Ягоди (Львів) та Сергія Якуніна (Львів).
Текст Юлії Степанок (Львів) про творчість Мирослава Ягоди (Львів). Виставку Мирослава Ягоди можна подивитися до 9 червня у "Львівській галереї мистецтв".
Мирослав Ягода (Львів), Віра Петрівна - його мама, львівяни - художники Андрій Сагайдаковський, Сергій Якунін, екс-галерист Георгій Косован в майстерні художника.
Прощання з Мирославом Ягодою у Львові.