ПОПТРАНС

“Популярна трансформація” заявила про себе у 1994 році.

Ставила питання не тільки образно-пластичних проблем, а й того, що є мистецтвом і які його завдання, також питання спадковості і новаторства у мистецтв і місця митця у ланці “творець, картина, глядач”.

Свою діяльність формація розпочала через дослідження та взаємозв’язок естетики тоталіторної культури радянської доби зі спадком поп-культури заходу. Черпала натхнення у фабрично виготовлених товарах щоденного вжитку. Митці, навмисне, запозичили пластичні засоби від західного поп-арту 1960-х рр. та поклали їхню стилістику на новий зміст.

Поп-транс містить певний елемент провокативності. Такого роду провокація супроводжувала діяльність групи протягом перших років її існування, аж до часу переосмислення цінностей, що відбулося у мистецьких колах Києва та Львова у другій половині 1990-х рр.

Ще одним принципом, поставленим членами групи є непостійність, знову ж, постійна трансформація. Така умова давала можливість залучати нових художників і нову проблематику, що не відповідали “канонам” поставлених перед Поп-трансом питань.

Павло Ковач, Вадим Харабарук, Андрій Стегура, Роберт Саллер, Петро Пензель та Марсель Онисько стали першими членами арт-об’єднання.