Лисенко Людмила

Мистецтвознавиця.

Народилася у 1954 році у селі Рощино, Ленінградської області (Росія).

У 1971–1976 навчалася на факультеті теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту.

У 1979 закінчила аспірантуру при Науково-дослідному інституті теорії та історії образотворчого мистецтва Академії мистецтв СРСР. Захистила дисертацію на тему «Товариство російських скульпторів (1926–1932)”.

У 1980–1984 – літредакторка журналу “Юний художник” (Москва), 1984–1985 – науковий співробітник музею Лесі Українки у Києві.

Педагогічну роботу в Київському художньому інституті (нині НАОМА) розпочала 1989 на кафедрі теорії та історії мистецтва, у 1994 одержала вчене звання доцента.

Викладачка з історії зарубіжного мистецтва та архітектури ХVІІ-ХХ століть, історії зарубіжного мистецтва, скульптурних ідей ХХ століття.

Куратор скульптурних виставок: «Мистецтво скульптури ХХ ст.» (НХМУ, 1999), «Юлія Укадер» (ЦБХ НСХУ, 2004), «Скульптор Михайло Лисенко та його учні» (2006), «Михайло Лисенко: лабораторія творчості» (НАОМА, 2016).

З 2014 року – координатор проекту і упорядник тексту наукової міжнародної конференції «Платонівські читання».

Коло наукових інтересів – мистецтво Західної Європи і Америки XVIII–XX століть, зарубіжна і вітчизняна скульптура ХХ–ХХІ ст.

Автор статей та укладач каталогів, присвячених творчості сучасних скульпторів.

Учасниця міжнародних конференцій у Мадриді (1993, Іспанія, грант Сороса) та Страсбурзі (2001, Франція).

Живе і працює у Києві.