Художник, класик українського мистецтва 1970-80-х років.
(1929-1985)
Народився в Амвросіївці.
В 1946—1951 роках учився в Київській художній школі ім. Т. Г. Шевченка, закінчив із золотою медаллю.
1957 року закінчив Київський державний художній інститут, навчався в майстерні живопису Сергія Григор’єва. Був однокурсником Вілена Барського, приятелював з Якимом Левичем, Валерієм Ламахом, разом з ними належав до кола андеграунду.
Жив та творив у Донецьку, поглиблено працював над вивченням техніки декоративної мозаїки.
Завідував студією образотворчого мистецтва Донецької організації Спілки художників України.
Член художньої ради Художнього фонду СРСР.
З 1967 року мешкав у Києві.
Товариші називали його «українським Ван Гогом» та «сонцепоклонником». Його станкові роботи відрізнялися підвищеною експресією та яскравим колоритом, через що адепти соцреалізму таврували картини Лимарєва «формалізм».
За життя майже не виставлявся. У 1985 році наклав на себе руки.
Перша персональна виставка творів відбулася посмертно, у 1988 році.
Серед його робіт: оформлення дитячого кінотеатру в Донецьку, піонерського табору «Молода гвардія», цикл «Сабатинівські герої праці».
Спогади про Анатолія Лимарєва (Київ). Зустріч відбулася в рамках виставки "Анатолій Лимарєв. "Колір. Пробудження" (Галерея "Дукат" (Київ) до 10 квітня).