EN

Бедзір Павло

(1926-2002)

Народився на Закарпатті.

Художник, живописець та графік.

В 1941—1945 роках навчався в Мукачівській торговельній академії. Під час навчання ходив на студії до майстерні художника-графіка Вільмоша Береца, після чого інтенсивно зайнявся малюнком.

1946 року закінчив відділ живопису Ужгородського училища прикладного та декоративного мистецтва, викладачі — Адальберт Ерделі,  Андрій Коцка, викладачі з фаху —  Федір МанайлоЕрнест Контратович.

1954 — починає працювати у виробничих майстернях Худфонду.

У 1960-х роках займався оздобленням автобусних зупинок із Ференцом Семаном.

З 1973 член художньої ради Худфонду.

З 1977 — член комісії по роботі з молоддю в закарпатському осередку Спілки художників.

1996  року лауреат обласної премії ім. Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі за серію графічних робіт «Життя дерев».

Працював у техніках монотипіїграттажу.

У 1950–1960-х роках в Ужгороді навколо митця сформувався неформальний «клуб авангардистів», де збиралися закарпатські художники, а також митці зі Львова, Києва, Риги, Ленінграда.

Товаришував з Леопольдом ЛевицькимАллою ГорськоюСергієм ПараджановимТетяною ЯблонськоюГеоргієм Якутовичем, Григорієм Островським.

Був одружений з відомою художницею Єлизаветою Бедзір-Кремницькою.

За життя відбулося дві персональні виставки художника 1994 та 1995 року в Ужгороді та Будапешті.

В 2009 році Павло Ковач-старший ініціює перше вручення премії Павла Бедзіра.

В 2016 Павло Ковач-старший році засновує майстерню-музей Павла Бедзіра (Ужгород), де діє бібліотека заснована Бедзіром, проводяться зустрічі з художниками, презентації проектів, портфоліо, ревю та дискусії, події та виставки.

Жив і працював в Ужгороді. 

ЛОВЕЦЬ СНІВ

Виставку  Павла Бедзіра (Ужгород) до кінця місяця можна подивитися в галереї "Дукат" (Київ). Коментар Михайла Кулівника (Київ)