EN RU

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

Про резиденцію галереї «Артзебс» (Запоріжжя), засновану Володимиром Гуличем (Запоріжжя). Її діяльність переважно проходила в Криму, і у зв’язку з військово-політичною ситуацією в Україні її життя дещо змінилася.

Про Володю Гулича.

Художник. Віддає перевагу колективним діям, досліджує взаємодію художника і середовища, експериментує з різними жанрами і матеріалами. Співорганізатор безлічі проєктів. На рахунку Гулича: проєкти в галереї «Київ» (спільно з Толею Федірко), «Хортиця-94» (спільно з Центром південно-українського мистецтва), симпозіум  «Бирючий» (спільно з Геною Козубом і Колею Барзіоном), резиденція «Артзебс» (спільно з Настею Лойко), «кочує» по Криму. Тепер Володимир разом з Настею Лойко, працює в Запоріжжі, в «Вежі художника».

 

Розмова МіТЄЦ з Настею Лойко і Володею Гуличем про резиденцію «Артзебс».

М. Резиденція на березі моря для художника — це в першу чергу хороша можливість відпочити, витративши мінімум коштів на проживання та їжу. Відомо, що галеристи, влаштовуючи пленери, вважають за краще брати з художника роботу з майстерні, а не ту, яку він спокійно створив на пленері.

В.Г. Для мене симпозіум — відкриття нових авторів, можливість спільної роботи, обміну думками, після яких з’являються нові твори. Наразі культурних інституцій в Україні немає, художники самі винаходять форми існування. Ідея створення резиденції в Криму — познайомити друзів з цим місцем, включення цього регіону в картину сучасного мистецтва України, бажання наповнити його цікавими, художниками, їх ідеями.

Н.Л. Резиденції «Артзебс» проходили в різних місцях. Наприклад, проєкт «У пошуках музею» тривав рік в санаторії ім. Кірова (Ялта). Це садиба кінця ХІХ століття, в якій раніше знаходився Художній музей Ялти. У цьому місці проходили виставки кримчан Рената Рамазанова і Саші Сирби, Віки Бегальської (Москва), В’ячеслава Машницького (Херсон). Були резиденції в Севастополі — в Козачій бухті і Радіо Гірці спільно з Павлом Швецем (Севастополь). В цьому році ми плануємо проєкт в Грузії. Для нас важлива підтримка місцевих жителів. Всі наші кримські проєкти були підтримані севастопольськими бізнесменами Юрієм Молдавчуком і Владом Самородовим.

М. Які умови участі в резиденції?

В.Г. Обов’язковою умовою є те, що за підсумком резиденції учасник робить виставку, іноді проводить майстер-класи, читає лекції. Резиденція бере на себе організаційні питання, включаючи матеріали для створення проєктів. Художник залишає твір, створений в процесі симпозіуму. Так формується колекція резиденції, і частину робіт ми залишаємо в тому місці, яке нас приймає.

М. Ви запрошуєте художників чи вони знаходять вас самі?

В.Г. Буває по різному. Знайомство з новим художником — це відкриття і удача. Художник — цілий світ, який рідко буває комфортним і для колективних дій це треба враховувати.

М. Сьогодні Крим відірваний від України. Що відбувається з життям вашої резиденції?

Н.Л. Перед виборами в Криму нам був дзвінок від ЛДПР з пропозицією про проведення резиденції. Ми відмовилися. Цікаво, що напередодні наших — українських виборів, таких пропозицій від кандидатів не надходило, а в програмах не було ні слова про культуру і мистецтво.

Розбираючись з кордонами, кримським сумом, втратами і знахідками, робимо проєкт «Окуповані мистецтвом», в якому об’єднуємо Схід і Захід України. І 5 грудня 2014 відкриється виставка в Харкові, в ЄрмиловЦентрі.

 

Проєкт Микити Алєксєєва (Москва), створений на резиденції «Артзебс» у 2012 році

Текст Насті Лойко:

У 2012 році сніг в Криму падав двічі.

Перший в Севастополі — буквально на відкритті виставки Микити Алєксєєва після резиденції Артзебс. Того вечора ловили перший сніг у вікні будинку, в саду, в танці сплячих дерев. Микита жив у Микиті, близько знайомий з північним вітром кримської яйли, який зустрів його десь в тому ж Між, де живе його мистецтво, в компанії Кипарисів, Пушкіна, Набокова.

Другий — в переддень католицького Різдва, в Нікітський ботсад водій маршрутки відмовився везти нас, пославшись на сильний сніг, якого ніщо не віщувало. Побурчали на нерішучість водія і не встигнувши звернути за ріг, ми потрапили в снігопад, «як з відра». В густій тиші зимової кримської дороги сніжинки не хотіли падати, зависали на соснах.

 

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

 

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

АРТЗЕБС

МІТЄЦ надає авторам текстів та героям сюжетів майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти їхні погляди.
Матеріали за темою
YELLOW SUBMARINE