Ганна Коршун, мистецтвознавиця, член Tate North American Acquisition Committee про роботу Tate Modern і українське мистецтво. Текст Галини Єрмоленко.

 

 

Ганно, поговоримо про Tate Modern і вашу участь в її роботі?

Колекція модерністського і сучасного мистецтва галереї Tate, представлена ​​в чотирьох локаціях Великобританії (Tate Modern і Tate Britain в Лондоні, Tate St Ives і Tate Liverpool), є серцем культурного життя. Концепція, формат взаємодії менеджерів, кураторів, художників і філантропів — все це забезпечило лідерство Tate в світовій арт-індустрії. Сьогодні практично кожна тимчасова виставка галереї Tate стає блокбастером, і багато поціновувачів мистецтва летять до Лондона тільки для того щоб побачити конкретну виставку.

Наприклад, в 2020 в Tate Modern відкрито виставку, присвячену Енді Ворхолу. Вперше зроблена ретроспектива його робіт через погляд особистої драми, походження «from the middle of nowhere», релігійність, його відносини з мамою — те, що впливало на формування цього художника. Куратори виставки Грегор М’юїр і Фіонтан Моран їздили на батьківщину батьків Уорхола в сучасну Словаччину для накопичення матеріалу. Виставці передували кілька років дослідницької роботи.

 

 

 У музейних фондах Tate Modern налічується тисячі творів різних жанрів як британського, так і міжнародного мистецтва починаючи з 1500 років.

Фонди поповнюються декількома шляхами: закупівля робіт, дарування робіт безпосередньо музею художниками, колекціонерами та їхніми сім’ями. Поповненням фондів займаються комітети, які спеціалізуються на мистецтві різних регіонів світу. Сьогодні існує сім комітетів, включаючи Північно—Американський комітет, членом якого мені пощастило стати восени 2019.

Пропозиція стати членом комітету надійшла мені, коли я переїхала з Лондона в Нью-Йорк. Участь в комітеті передбачає співпрацю з кураторами, вироблення стратегій, пошук цікавих робіт і художників, а також участь в дискусіях та обговореннях. Оскільки мова йде про світову культурну спадщину, всі члени комітетів постійно нарощують свою експертність: читання літератури, галузевих видань, взаємодія з учасниками арт-індустрії, відвідування міжнародних арт-форумів, ярмарків, як найбільших, таких як Frieze і Art Basel, так і регіональних.

 

 

Тема ціноутворення на твори мистецтва — одна з найскладніших. Чи є якась стабільна формула формування вартості твору мистецтва?

Є така формула, як матеріали + час, витрачений на роботу = первісна вартість. Але якщо з вартістю матеріалів все зрозуміло, то оцінка свого часу кожним художником різниться. До того ж збільшувати вартість можуть дослідження, які художник зробив до початку роботи над твором, час на концепцію роботи, перед тим як її виконати, участь художника у виставках — групові / соло / міжнародні / локальні виставки; чи є у художника контракт з галереєю, і якщо так, то якого рівня галерея — починаюча або світового масштабу; участь художника в конкурсах; запрошення на престижні бієнале / триєнале і інші міжнародні некомерційні виставки; чи є роботи художника в колекціях і, якщо так, то в яких — ці всі елементи в сукупності впливають на ціноутворення.

Післякарантинна практика — відкрито вказувати вартість робіт на онлайн—майданчиках вплине на індустрію в цілому?

Тема відкритості цін в світі мистецтва піднімалася неодноразово і викликала багато розбіжностей в оцінці експертів. Можливо, сьогодні у зв’язку з діджиталізацією ми наблизилися до бажаної прозорості. Але все ж, не всі майданчики вказують ціни на роботи, або ж вказують до певного рівня ціни, наприклад, до $ 1 мільйона, а далі просто пишуть «договірна».

У той же ж час, стає очевидним, що на ринку є досить багато цікавих робіт сучасних художників в ціновій категорії до $ 10 000. Таким чином, більшість потенційних колекціонерів можуть вступити в гру, розуміючи, що сучасне мистецтво набагато доступніше, ніж це може здатися на перший погляд. 

Чи є в запасниках Tate роботи українських художників?

Є роботи Олександра Архипенка, Бориса Михайлова, Соні Делоне, Якоба Крамера, Мане Кац, Іллі Рєпіна, Казимира Малевича. В окремих проектах і виставках брали участь Уляна Гуменюк і Олег Кулик. І хоча не всі ці художники життєвий шлях провели в Україні, в фондах музею їх роботи представлені саме як спадщина України.

Є хороші передумови для того, щоб нашу культурну спадщину було більше представлено міжнародній громадськості. Так, одним із спонсорів нового крила Tate, побудованого і відкритого в 2016 році, є виходець з України, відомий у Великобританії і США бізнесмен і філантроп Леонард Блаватник. За всебічну підтримку знакового для культури об’єкту, будівлі присвоїли ім’я мецената — Blavatnik building. У 2017 Єлизавета II вручила нашому земляку лицарське звання за заслуги в області філантропії. Сподіваюся, така активна позиція додасть імпульсу до глибокого вивчення спадщини українських художників.

Наскільки активні на міжнародних аукціонах і ярмарках покупці з України?

На це питання складно відповісти в зв’язку з політикою конфіденційності угод подібного роду. Наприклад, навіть коли вони присутні на аукціоні, не завжди є можливість зрозуміти, хто насправді придбав ту чи іншу роботу, адже досить часто в транзакціях беруть участь треті особи або ж просто весь процес відбувається по телефону. З українських покупців найбільш відкрита інформація про придбання Віктора Пінчука.

Чи є критерії, за якими американські галереї і фонди пропонують ті чи інші роботи потенційним покупцям з пострадянських країн?

Я не стикалася з будь—якими специфічними критеріями, за якими галереї пропонували б ті чи інші роботи потенційним покупцям з пострадянських країн. Звичайно, часто можна побачити інтерес до гучних імен, а не до молодих і маловідомих художників. Але це загальна тенденція, з якою можуть стикатися арт-дилери та консультанти, коли до них звертаються початківці—колекціонери.

За роки незалежності чи багато було продано робіт українських художників Christie’s і Sotheby’s?

Восени Sotheby’s і Christie’s проводять тематичний аукціон, присвячений, так званому «російському мистецтву». За фактом в цей аукціон включаються всі художники — вихідці з пострадянських країн, в тому числі й України. Дуже часто і успішно продаються роботи художників такого рівня як Давид Бурлюк. Крім цього, Christie’s в 2015 році продали скульптуру Олександра Архипенка «Дівчина, що розчісується» за $ 2, 045, 000 в рамках тематичного аукціону «Музи художників.» Його роботи зустрічаються доволі часто в рамках різних тематичних аукціонів або ж аукціонів, присвячених імпресіоністам і модерну.

 

 

На якому етапі художнику, а точніше — його агенту можна починати переговори з такими великими світовими аукціонними будинками?

Аукціонний будинок вкрай рідко працює безпосередньо з художниками. Випадок з гучним аукціоном нових робіт Дем’єна Герста в 2008 році — швидше виняток з правил. Специфіка аукціонних будинків в тому, що вони оперують на вторинному ринку, і колекціонери, які купили твори мистецтва раніше, хочуть його перепродати. Так само можуть приходити дилери, які мають роботи на консигнації. Тому навряд чи вийде домовитися про первинні продажі картин, якщо художник не є настільки ж знаменитим як Дем’єн Герст.

Ви регулярно відвідуєте світові арт-ярмарки Frieze і Art Basel. Що має статися, щоб ці знакові заходи відбулися колись і в Україні?

Подібні арт-ярмарки вкрай рідко розширюють свою географічну присутність. Але з нинішнім прискореним переміщенням в онлайн географічна локація стає умовною, тому не настільки важливо, з якої країни приймається участь або ж де проводять арт-ярмарок. Тому шанси досить великі для проведення арт-ярмарки міжнародного рівня за умови грамотного залучення галерей—учасниць, колекціонерів і сильною технічної підтримки проекту. Тим більш, що Україна йде в ногу зі світовим переходом в діджитал. Наприклад, між стрибком діджиталізаціі в час карантину в США і діджитал—ініціативами київської галерєї «Карась» (проект «Сіль—Соль») — різниця не більше одного місяця.

 

 

Які кроки на ваш погляд повинні зробити гравці українського арт-процесу, щоб сучасне мистецтво країни увійшло в світовий контекст і могло бути представлено на престижних аукціонах окремим блоком, а не в категорії «російське мистецтво»?

Аукціонний будинок Phillips регулярно включає роботи сучасних українських художників в торги, присвячені сучасному мистецтву, де ці роботи можуть бути представлені разом з іншими світовими зірками сучасного мистецтва. А в рамках торгів, присвячених російському мистецтву, ми зустрічаємо художників, які творили за часів Радянського Союзу, і я думаю, що це є ключовим моментом об’єднання в єдині тематичні торги.

Що стосується популяризації українського мистецтва на світовому ринку, то дуже важливу роль відіграють арт-дилери та колекціонери—філантропи. Наприклад, передачу ряду робіт українських художників в колекцію Центру Помпіду «Клубом колекціонерів» можна розглядати як потужний прорив в цьому напрямку. Дуже важливо те, щоб ці роботи були представлені на виставках, і про них дізналася широка аудиторія, але те, що вони будуть перебувати в фондах такого музею як «Центр Помпіду» — це вражає.

Арт-дилери грають важливу роль в просуванні художників, і можливо, сьогодні дуже багато що залежить від них. Наприклад, можливість просування українського мистецтва шляхом виставок, участі в міжнародних арт-форумах, консигнації на торги міжнародним аукціонним будинкам, так само — проведення різних тематичних вечорів, присвячених українському мистецтву із залученням іменитих кураторів та інших впливових представників арт-світу, а також різних освітніх проектів за межами України.

Так само той факт, що на «58 Венеціанській Бієнале» український павільйон нарешті вперше було представлено в одній з двох головних локацій заходу — дуже радує. Така локація сприяла тому, щоб з проектом ознайомилося набагато більше людей.

 

Записала Галина Єрмоленко