Дослідження Діани Болюх (Львів), факультет журналістики ЛНУ імені Івана Франка. Частина 2.

У світі кіно, де кожен кадр має значення, костюм не просто одяг. Це — візуальний код, який говорить глядачеві більше, ніж будь-яка репліка. Саме тому художник по костюмах — не технічна професія, а креативна одиниця, без якої не існує жодного цілісного кінематографічного образу.

Історично професія художника по костюмах виросла з театру. Проте саме з появою кольорового кіно ця роль перетворилась на одну з ключових у створенні фільму. Костюм почав «працювати» на драматургію: розкривати персонажа, задавати епоху, підсилювати сюжетний конфлікт або навіть передавати зміну внутрішнього стану героя через колір, текстуру, силует.

Ім’я Едіт Гед назавжди вписане в історію кіно. За свою кар’єру вона отримала вісім «Оскарів» — більше, ніж будь-хто у сфері костюмного дизайну. Вона створювала образи для Одрі Гепберн, Грейс Келлі, Софі Лорен і Елізабет Тейлор. Саме її стилізація перетворила Одрі Гепберн у «Сніданку у Тіффані» на втілення вічної елегантності: маленька чорна сукня, перли, довгі рукавички — ідеальний ансамбль, що досі живе на подіумах та у стилістичних референсах.

Серед новітніх легенд костюмного мистецтва — Колін Етвуд, яка володіє дивовижним чуттям драматургії образу. Вона створила костюми до «Чикаго», «Знедолених», «Фантастичних звірів», «Суїні Тодда», «Аліси в Задзеркаллі». Її роботи — це мікс історичної точності, фантазії та глибокої психологічної пластики персонажа. У випадку з «Алісою» вона не просто переосмислила класичний казковий образ, а закодувала в костюмах архетипи: божевільного, дитини, королеви, повстанця.

У багатьох випадках костюм у фільмі стає не лише художнім рішенням, а справжнім соціокультурним маркером. Білу сукню Мерилін Монро у «Сверблячці сьомого року» (1955), яка підлітає вгору на вентиляції, можна сміливо вважати одним із найвідоміших образів XX століття — провокативним, сексуальним, вразливим і культовим водночас. А чорно-білий лук Мії Воллес з «Кримінального чтива» (1994) досі повторюється у модних фотосесіях і TikTok-відео.

Костюм має силу «перепрограмувати» глядача: змусити повірити, закохатись, відчути епоху або відторгнення. Саме художник по костюмах бере на себе роль візуального драматурга, який через тканину, лінію плеча чи деталь крою транслює сенс і створює емоційний контакт із глядачем.

«Матриця» (1999): мода майбутнього з анархічним присмаком. Фільм братів Вачовскі (нині — сестер Вачовські) «Матриця» став не лише проривом у науковій фантастиці, але й глибоко вплинув на моду кінця 1990-х — початку 2000-х. Візуальний стиль фільму з його культовими чорними плащами, лаковим взуттям, обтиснутими тканинами та дзеркальними окулярами створив унікальну естетику кіберпанку, яка одразу вийшла за межі екрану.

Образ героїв — зокрема Трініті в шкірі з голови до п’ят — став символом сили, технологічної незалежності, цифрової епохи. Вплив «Матриці» був настільки масштабним, що дизайнери Balenciaga, Rick Owens, Alexander McQueen і навіть Zara почали активно цитувати стилістику фільму у своїх колекціях. Це був той рідкісний випадок, коли наукова фантастика диктувала реальні подіумні рішення.

 Диявол носить Prada» (2006): коли мода — більше, ніж просто одяг. «Диявол носить Prada» — справжній маніфест високої моди в межах популярного кінематографа. Стрічка режисера Девіда Франкеля, знята за романом Лорен Вайсбергер, відкрила глядачам закулісся модного глянцю та показала, наскільки потужним і жорстким є світ fashion-індустрії.

Кожен образ у фільмі — це результат продуманого стилістичного рішення, за яким стояла Патриція Філд, легендарна художниця по костюмах (вона ж працювала над «Сексом у великому місті»). Особливо вражаючим стала трансформація головної героїні — Енді, яку зіграла Енн Гетевей: від невпевненої новенької до самодостатньої модної героїні. Цей візуальний шлях став символом того, як мода може не лише змінити зовнішність, а й трансформувати особистість.

Фільм також реабілітував моду в очах масового глядача: він показав, що стиль — це інтелектуальна стратегія, мова сили, ідентичність, а не примха. Після виходу фільму спостерігалося зростання інтересу до кар’єри в fashion-сфері, а багато з образів героїнь були повторно стилізовані у фотосесіях та блогах ще роками потому.

Після прем’єри фільму «Барбі» (2023) у світі моди спалахнула справжня рожево-гламурна революція. Так званий тренд #Barbiecore став не просто даниною культовому образу, а повноцінною візуальною естетикою, яка стрімко захопила TikTok, Instagram і модні покази. Цей стиль базується на переосмисленні архетипу Барбі — гіпержіночної, бездоганної, але й водночас самоіронічної фігури. Рожевий тут — не лише колір, а заява, естетика світосприйняття та емоційна позиція, що балансує між ностальгією, іронією та протестом проти традиційних гендерних шаблонів.

У TikTok користувачі масово почали створювати відео з хештегом #Barbiecore, у яких:

• стилізували свої аутфіти під культову героїню;
• експериментували з відтінками рожевого — від bubblegum до фуксії;
• робили макіяж «як у Барбі» — з блиском, рожевими тінями, глянцем і сяйвом;
• перетворювали домашні інтер’єри на лялькові світи з максимальним ефектом «цукрової вати».

Відомі інфлюенсери й модні бренди одразу підхопили тренд: Valentino запустив колекцію Pink PP, повністю натхненну «барбістикою», а на червоних доріжках — від Met Gala до Венеційського кінофестивалю — почали з’являтись зірки у тотальному рожевому. #Barbiecore — це більше, ніж тренд. Це візуальна мова покоління, яке одночасно грається з дитинством і веде серйозну розмову про свободу самовираження, тіло, красу та право бути «гламурно вразливими». І саме кіно стало тут не точкою призначення, а відправною — новою хвилею культури, що вже живе своїм життям у TikTok.

Після виходу серіалу «Wednesday» від Тіма Бертона на платформі Netflix, екрани, подіуми та стрічки соцмереж накрила справжня готично-академічна хвиля. Центральний образ — Венздей Аддамс у виконанні Дженни Ортеги — став візуальним феноменом, що миттєво трансформувався у масштабний тренд під хештегом #WednesdayAesthetic.

У TikTok розпочався справжній бум:

• користувачі створювали лукбуки у стилі Wednesday: комбінації чорного кольору, мереживо, білий комірець, туфлі Mary Jane, готичні корсети;
• поширювалися стилізовані танцювальні відео під трек Bloody Mary Lady Gaga, де одяг і макіяж чітко відтворювали образ серіальної героїні;
• візажисти масово викладали туторіали з макіяжу у стилі Венздей — акцент на бліду шкіру, мінімалізм, темні губи й тіньову глибину в погляді;
• з’явилася мода на «інтелектуальний готик» (soft goth, dark academia), який поєднує шкільну естетику, вінтаж, мінімалізм і похмурий романтизм.

Цей образ вийшов далеко за межі класичного готичного стилю: Wednesday Аддамс у новій версії — це не лише ікона темної естетики, а й символ нонконформізму, емоційної автономії, інтелектуальної глибини. Її стиль резонує з потребою молоді бути «не як усі», знаходити красу в дивному, іронізувати над шаблонами. Модні бренди не залишились осторонь. Miu Miu, Simone Rocha, Dior представили у своїх колекціях осінь/зима 2023 акценти на чорне вбрання, білий декор, шкільні спідниці, брошки й оксамит, прямо натхненні Wednesday.

Таким чином, естетика «Wednesday» стала соціальним кодом нової готики, яка поєднує темну поезію, самовираження й цифрову меметичність. І знову — саме кіно (серіал) стало поштовхом для візуальної революції, яку продовжили мільйони юзерів TikTok.

Серіали «Ейфорія» (HBO) та «Корона» (Netflix) хоч і належать до різних жанрових полюсів — підліткової драми й історичної реконструкції — однак в обох випадках візуальна стилістика героїв стала каталізатором нових естетичних практик у TikTok. Особливо цікавою є постіронічна стилізація — явище, коли користувачі не просто відтворюють образи, а грайливо і критично їх переосмислюють. «Ейфорія»: гліттер, драма і деструкція. TikTok-креатори активно експлуатують стиль героїнь серіалу — гліттер, кольорові стріли на повіках, блискітки під очима, яскраві топи й екстремальний макіяж — але не для того, щоб буквально наслідувати.

«Корона»: гламур монархії під прицілом трендів. Зовсім іншу, але не менш яскраву лінію формує TikTok-стилізація серіалу «Корона». Тут об’єктом пародії та стилістичної гри стають:

• капелюшки, рукавички, жакети, які асоціюються з Єлизаветою II;
• вбрання принцеси Діани — особливо її культові оверсайз-світшоти, сорочки з високою посадкою, cycling shorts, що повернулись у моду.

Ці приклади доводять: мода в кіно не просто супроводжує сюжет — вона втілює соціальний запит. Костюм у фільмі відображає не лише часові маркери, а й реагує на зміну суспільних цінностей: гендерних ролей, класової структури, моди на тілесність чи емансипацію. Його роль дедалі більше виходить за рамки репрезентації — він стає інструментом соціального коментування та каталізатором публічного дискурсу.

Діана Болюх