Екскурсія Олександри Погребняк (Київ) на фінісажі другої виставки у квартирі Олександри, Дмитра та Тео Чепурних. 

Кураторський текст:

У серпні 2023 року я стала мамою. Весь перший тиждень вдома з Тео пройшов із відчуттям липкого й солодкого молока, що тече по тілу, та його калюж на пелюшках і простирадлах, де ми лежимо під час годування. Коли малюк їсть з однієї з грудей, молоко відразу починає текти потоками з іншої. 

 

24 лютого — мій день народження. Тео на цей момент вже виповниться пів року, але наш досвід годування майже не змінився. Ми досі засинаємо в калюжі молока, яке так само бризкає та заливає всі речі навколо. Вже вдруге у цю дату, що збігається з річницею початку повномасштабної війни, я запрошуватиму на квартирну виставку. Цього разу вона буде про молоко. 

 

За місяці материнства я спостерігаю за годуванням грудьми як за процесами співіснування та співзалежності життів матері та дитини. Не лише дитина потребує молока на початку життя, моє тіло відчуває, коли син голодний: молоко починає просочуватися крізь одяг, шукаючи своє маля. Виставка базується на чуттєвому досвіді материнства в умовах війни і, не звертаючись до цих подій безпосередньо, ставить питання про природу сім’ї; зв’язки між близькими; світ, що зазнає змін та пошуки безпечного середовища.

 

Назва виставки, «Молоко для Тео», одночасно вказує на матеріальну та символічну, навіть магічну, присутність молока в житті родини з дитиною. Я розповідаю про груди як жіночий орган, який служить іншим; про трансформацію як природне явище; про міфічне мислення та уявляння майбутнього. Адже лише в материнстві я знову почала думати про майбутнє.

 

У тексті до минулорічної виставки, «Хащі, рощі, зарощі та кущі», я розмірковувала, що робота над нею — єдина можливість прийняття обставин, які тепер визначають наше життя. Цього року я відчуваю це не лише емоційно: мені потрібно зафіксувати фізіологічні зміни, які відбулися з моїм тілом і які проживає мій син. Він невпинно зростає, живлячись грудним молоком і всотуючи світ, який ми для себе (для нього) створили. 

 

Місцем проведення виставки знову стане квартира мого дитинства, де всі роботи існуватимуть серед рослин, книжок, меблів та особистих речей. Авторки, які долучаються до моєї розповіді про молоко: Зоя Кадан, Жанна Кадирова, Катя Лесів, Катерина Лисовенко, Лор Пруво, Тамара Турлюн. 

 

Олександра Погребняк