Однак містяни починають обережно відвідувати простір на Митрополитській 19, аби поглянути на міський божевільних. Відвідують рейви, концерти, виставки, кінопокази, презентації книжок, лекції, дискусії, читання та просто подивитися. Коли диваки починають виходити в публічний простір з яскравими акціями, кожну з них сприймають за гей-парад, адже вони кричать про гендерну рівність та права людини. Деякі радикальні молодики не згодні з такими закликами, та починають відвідувати простір на Митрополитській 19 по ночах, аби написати на фасаді щось мовою ненависті, чи розбити одне вікно, чи прострілити інше, чи пишуть погрози в інтернеті. Потім вони починають приходити та нападати на події чи то вуличні акції, тому поліція Маріуполя починає пильнувати простір на Митрополитській 19, аби там нічого не сталося. Але діяльність простору не припиняється ані на день, попри погрози та напади.

На Митрополитську 19 починають приходити маріупольські підлітки, здебільшого з вразливих груп та депресивних районів, аби спробувати себе художником, діджеєм, чи перформером, і скоро починають називати простір своїм домом. Спільнота молоді навколо Митрополиитської 19 стрімко росте, і вони вже роблять свої перші виставки та концерти. А ще сюди часто приїжджають митці та мисткині звідусіль, і створюють дуже дивне мистецтво, яке залишають в дарунок простору. Вони люблять залізати на дах та насолоджуватися чарівним видом на Азовсталь.

Містяни звикають до того, що відбувається на Митрополитській 19, і самі починають долучатися до того, що там відбувається. Але все одно з простором і тими, хто його створює, часто відбуваються смішне, дивне, неможливе. Я-от коли бійці чеченського батальйону імені Шейха Мансура, врятувавши від боїв картини з майстерні в Широкиному, де проходив фронт, привезли 339 мистецьких робіт на адресу Митрополитська 19. Це виявилася колекція маріупольського художника Віктора Павлюка, колишнього головного художника міста, які ледь вмістилися в величезний військовий пікап військових. Оскільки Коран не дозволяє мусульманам торкатися зображень людей, бійці збирали картини під снарядами в рукавичках. Вся колекція робіт Віктора Павлюка зберігалася на Митрополитській 19 і нагадувала команді про дивну історію порятунку.

В січні 2022 на адресу Митрополитська 19 почали приходити листи від міністерства культури днр, а також від молодіжної федерації рф, з пропозиціями співпраці. А в лютому 2022 простір на Митрополитській 19 припинив свою діяльність. Хоча були спроби евакуювати мистецтво з простору, це не вдалося. На щастя, команда та підлітки врятувалися з Маріуполя.

Хоча бомбардування пошкодило дах, будівля на Митрополитській 19 була майже ціла, і там ховалися люди від обстрілів. Керівництво залишило їм ключи від простору – в людей, що мешкали поруч не було підвалів, а на Митрополитській 19 був. За кілька місяців простір перетворився на прихисток тих, хто втратив житло від російських бомб. Потім на Митрополитську 19 прийшли росіяни, забрали всю техніку та мистецтво, та зняли сюжет для першого каналу про притон сатанистів та геїв під патронатом президента Америки.

Вже більше року ніхто не знає, що відбувається на Митрополитській 19 в Маріуполі, однак відомо, що будівля за цією адресою все ще існує.

Дякуємо партнер_кам з Гараж 127 / 127 garage за підтримку.