ЗАХОПЛЕНИЙ У ЛІСІ

Д0 25 грудня у галереї JUMP (Полтава) можна подивитися виставку Влада Юрашка (Полтава).

Куратоський текст:

Звернення Влада Юрашко до теми лісу не є новиною та незвичайним поворотом, але представляє розгортання та поглиблення вже поставлених питань. Його серія робіт, що об’єднується назвою «Не виходячи з лісу» ставить своєю ціллю пошук та зображення «архетипного образу слов’янської душі», котрий вимальовується як образ лісу.

Виявляючи ліс, як глибинну основу формування характерів, поведінки, мислення, художник тепер звертається до окремих його проявів. Побачивши масштабний ліс, він починає досліджувати різні його частини. Від дрімучих та темних хащів проходить до розрідженого, насиченого повітрям та світлом лісу. У новій серії «Захоплений у лісі» художник входить до лісу, як місця перебування та панування духів, якщо і не добрих, то цілком лояльних та толерантних, котрі не перестають страшити й лякати, але з якими можна впоратись, як от гоголівському герою повісті «Пропавша грамота».

З таким лісом у Влада асоціюються рідні міста довкола Полтави. Тут, прогулюючись з матір’ю та сестрою, він намагався камерою співвіднести й зобразити розрив масштабів здоровенного лісу й маленької фігурки людини. Щоб поєднати у кадрі обох, доводилось відходити все далі – ліс вимальовувався, а от фігура матері губилась. «Але з часом цей безпристрасний та беземоційний погляд зробив моїх рідних включеними в більшу картину». У ній мати постає образом батьківщини, а ліс, що зустрічає наставленим корінням та гіллям, почав асоціюватись з ситуацією, в яку ця батьківщина потрапляє. Розвиваючи це бачення, ліс у Влада охоплюється вогнем та димом.

«Живопис може здаватись дещо підігрітим та піджарим по кольору. Ну, а яким же йому ще бути, коли мільйони людей потрапили до ситуації, в котрій не були ще ніколи і дистанціюватись від цього не виходить».

Але віддаляючись та розглядаючи ліс зі сторони, художник наближається до його межі, і все ж намічає лінію розриву між лісом та степом, де і знаходиться Україна (художник сам перетворюється на гоголівського персонажа, готового вриватись у ліс рейдами й відвойовувати у нього своє). Ця лінія розділяє й об’єднує світ темного, незвіданого лісу й відкритого степу. Кордон між містичним, стихійним, підсвідомим, з одного боку, й відкритого, ясного, розумного – з іншого виходить із робіт художника і продовжується і в сам галерейний простір.

Куратор: Антон Усанов

бачите помилку, пишіть сюди