ЗА ДУЖКАМИ

unnamed

Сьогодні, 12 квітня, у арт-центрі «Я Галерея» відбудеться відкриття виставки Михайла Вайнштейна «За дужками».

Куратор — Валерій Сахарук:

2016-го року вийшов друком альбом фотографій Михайла Вайнштейна, який став справжньою несподіванкою для фахівців. У ньому була опублікована частина унікального фотоархіву, що налічує близько чотирьох тисяч знімків, зроблених впродовж 1960-х – 1970-х років. Про їх існування знали лише дружина художника Ніна та їх син Володимир – зосереджені на збереженні та популяризації малярського доробку, вони не надавали належного значення чорно-білим негативам, які за поодинокими винятками ніколи не були надруковані.

Бажання поділитися відкриттям стало головним мотиваційним чинником у роботі з фотоархівом Вайнштейна. Жорстка структура альбому, побудована на відтворенні послідовності кадрів у плівках, не дозволила вмістити все – за дужками залишилися фотографії, які не вписалися в його історію. Одні видали, об’єднавши у комплект листівок, інші вирішили надрукувати і показати глядачам на виставці, влаштованій арт-центром Павла Гудімова Я Галерея.

Ті, хто вже бачив фотографії Михайла Вайнштейна, підкреслюють виняткову композиційну довершеність чи не кожного кадру. Філософ Володимир Бабічев висловив припущення, що дійсність щоразу відкривалася художнику, коли він натискав на пускову кнопку. Долю містики, присутню у цій тезі, легко виправдати, зваживши на умови фотографування і недосконалість апарату, який був у розпорядженні Вайнштейна – більшість знімків зроблена «з коліна», тобто за відсутності часу, необхідного для їх побудови.

На відміну від альбому виставка має свою, осібну структуру, що складається з двох розділів. У першому можна простежити присутність автора фотографій, його оточення, вподобань, фахових інтересів – такими постають старі надгробки, аркуш із «Сюїти Воллара» Пікассо, зфотографований у кабінеті естампів Державного Ермітажу, що у Санкт-Петербурзі (колишньому Ленінграді), донька Даша. Особливо багато дітей, які виповнюють простір непогамованими емоціями, галасом, рухом. Другий – нонперсоніфікований, проте впізнаваний типажами, ситуаціями, мініоповідями. Доповнюють експозицію фотографії, надруковані Михайлом Вайнштейном.

На увагу заслуговує третій вимір виставки – фотографія, винесена за межі галереї у публічний простір міста. Вписана у мережу сітілайтів, вона робить фотодоробок Вайнштейна не лише актуальним, а й дієвим. Лише той, хто відшукає її, зможе сповна зрозуміти задум організаторів проекту.

бачите помилку, пишіть сюди