Меню

ВНИЗ КРОЛЯЧОЮ НОРОЮ


До 10 травня в арт-центрі Closer (Київ) можна подивится виставку  Євгена Самборського (Івано-Франківськ-Київ).

Текст організаторів:

Художник презентує у просторі галереї роботи, створені за весь час художньої практики.

Євген Самборський народився 1984 року в Івано-Франківську. 2000 року закінчив Івано-Франківську державну дитячу художню школу, 2005 року – Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Художник захоплювався малюванням ще з раннього віку, проте перші спроби свідомого художнього висловлювання пов’язані з досвідом малювання “на вулиці”. Під тегом ero Самборський створював графіті на вулицях Івано-Франківська. В цей час він цікавився експресіонізмом, мінімалізмом та концептуальним мистецтвом. Запозичені звідти ідеї частіше за все ставали основою для нових робіт. Частина з них увійшла до проекту Simple things, який художник розпочав 1998 року та продовжує донині. Здебільшого це фотодокументація малюнків, створених на вулицях та закинутих будинках. Самборський досліджує оточуючу його реальність і за мінімального втручання надає простим речам нової образності.

2009 року Самборський вперше відвідав Польщу, отримавши стипендію польського Міністерства культури Gaude Polonia. Під час цієї поїздки він познайомився з польським художником Павлом Альтехамером, ідеї якого вплинули на формування майбутньої художньої позиції митця. Зокрема, в процесі спільної роботи Самборський відкрив для себе “Теорію відкритої форми”, що була розроблена польським архітектором, художником та теоретиком Оскаром Гансеном. Згідно з цією теорією, твір мистецтва не є герметичним. Художник створює контекст, який залучає до співпраці та веде до діалогу і вільних інтерпретацій. Ці ідеї згодом знайшли вираження у колаборативних практиках Самборського, заснованих на взаємодії та залученні людей з-поза мистецького кола до створення художніх висловлювань. 2012 року він вдруге взяв участь у резиденції Gaude Polonia у Польщі. Спільно з художником Юрієм Білеєм він створив виставку, після чого художники прийняли рішення спробувати працювати разом і створити групу. До створеного вже у Львові колективу під назвою “Відкрита група” увійшли також Станіслав Туріна, Павло Ковач, Антон Варга та Олег Перковський. У 2013 році у складі групи Самборський отримав спеціальну премію конкурсу PinchukArtCentre. Згодом художник залишив колектив та продовжив працювати самостійно.

У 2012 році Євген Самборський став володарем Гран-прі конкурсу МУХі, організованого Щербенко Арт Центром. У проекті під назвою “Оксамитове Ніщо” художник представив скульптури, що складалися з опудал котів та собак, які зазирали всередину конструкцій з оксамитової чорної тканини. Так Самборський говорить про невизначеність положення молодого художника в Україні та непевність оточуючої його культурної реальності. Дещо розгублений, він проте готовий поринути у невідоме і в той же час привабливе “Ніщо”. У своїх подальших практиках він продовжує ставити питання про природу мистецтва та місце художника у культурі в Україні – ця тема стає основою проектів “Деякі тези про роботу, методи та власну позицію” (Detenpyla gallery, Львів, 2014) та “Запитання. Спроба діалогу. Ще щось важливе” (Галерея “Лавра”, Київ, 2015).

Останні кілька років художня практика Самборського нерозривно пов’язана із колективною роботою, здебільшого з так званими “групами соціального ризику” – соціально незахищеною частиною українського суспільства. Використовуючи стратегії естетики взаємодії, художник намагається залучити до поля мистецтва людей, які зазвичай знаходяться поза культурними процесами, та таким чином нівелювати певну закритість системи сучасного мистецтва. Художник фіксує розмови зі своїми героями та процес створення робіт у документальних відео, а за результатами співпраці створює виставки в публічному просторі, або в галереях (як то “Красива виставка”, реалізована художником у просторі Dymchuk Gallery після перемоги у конкурсі Open Call 2017). Одною з перших робіт, в якій художник вдався до методу спільного творення з людьми, що не мають прямого стосунку до мистецтва, став проект “Говорить Івано-Франківськ” (2016). Протягом двох тижнів Самборський співпрацював з персоналом та пацієнтами Франківської психіатричної лікарні, результатом чого стали створені роботи на тему міста та його мешканців, презентовані у публічному просторі міста. Другий проект під назвою “Пленер на Радванці” був реалізований художником під час перебування на резиденції в Ужгороді. Випадково натрапивши на одне з найбільших поселень ромів, що знаходиться на території міста, художник організував там пленер. Учасниками проекту стали в основному діти, що отримали можливість по-новому подивитися на оточуючу дійсність. В рамках наступного проекту “Лабораторія друзів” (2016) разом з вихованцями дитячого притулку було створено галерею у спортзалі закладу, де через два місяці співпраці пройшла підсумкова виставка спільних робіт.

Всі вищезгадані досвіди співпраці згодом було продемонстровано на виставці номінантів Премії PinchukArtCentre 2018 разом із реалізованою спеціально для проекту роботою — спільно зі своїм батьком художник створив його портрет у молодому віці.
Художник також виступив у ролі куратора проектів — Резиденції для художників в Івано-Франківську (2015) та проекту Археологія (Галерея Маргінеси, Івано-Франківськ, 2016).

Графік роботи виставки:
Вт-Пт 13.00-18.00

Арт-центр Closer
Київ, вул.Нижньоюрківська, 31
e-mail: okprojectsmail@gmail.com
www.okprojects.org

бачите помилку, пишіть сюди
Поділитися сторінкою