EN

ВІДЕОАРТ У ХЕРСОНІ

3a61d243e12f38acdb8256698de8ee42

Максим Афанасьєв (Херсон)  про історію відеоарту в Херсоні. Текст мовою оригіналу можна прочитати тут.

Там за хмарами, там за хмарами. Там там тарам там там там. Виокремити кришталево чистою проби відеоарт в Херсоні буде складно. Але ми спробуємо розібратися, що взагалі було…

 

ПРЕДТЕЧІ

Коли формувався черговий матеріал для фестивалю, в «Тотем» прийшов білозерський художник Олександр Печерський і приніс таємничу відеокасету. Сказав, що це знімали на самому початку дев’яностих хлопці з Білозерки. Всередині був 15-хвилинний фільм, знятий, напевно, на правічну відеокамеру. Першу, яка з’явилася в селі, місті, країні. Сюжет був про зомбі. Ми звернули увагу на помежовий натуралізм і мальовничий грим, зроблений гуашшю. Деякі сцени нагадували депресивний телеспектакль часів Psychic TV.

 

 

У 1996 році кілька ентузіастів організували студію «Тотем» для того, щоб займатися виробництвом авторських телевізійних програм. В телебаченні того часу, здавалося, ховалися якісь супер можливості. Здавалось, можна було творити і представляти своє творіння великій аудиторії. У той далекий час про комп’ютери знали, але бачили їх тільки обрані. Всі спецефекти можна було перемішувати в мисці, вирізати з паперу, знімати через запітніле скло і малювати на будь-яких поверхнях. Аналог перемагав. Цифру чекали. Першим таким творінням стало відео Макса Афанасьєва «Не дратуйте місто посмішками дітей». Це була історія міської «червоної шапочки», яка вийшла прогулятися і її живцем зжерло місто. Авторам складно було визначити жанр, оскільки в фільмі присутні всі технічні прийоми того часу. Це було як ніби допнутися, точніше вирватися за формат. Відсутність сюжету, мікс  музичних фрагментів і шумів, рваний монтаж, чорно-біла естетика. Це була перша робота, зроблена в рамках студії «Тотем» без прив’язки до телебачення. Її навіть нагородили на якомусь фестивалі дипломом з позначкою «за творчий пошук». Це формулювання переслідувало всі роботи студії того часу. З одного боку, фільми не були схожі на кіно, з іншого вони все ж апелювали до кіномови. Основною темою для тотемівцев у той час була тема міського простору, пошук в провінційному середовищі проявів урбаністики і тяга до асоціативної розповіді. Впроваджувалось дуже багато експериментів, частина з яких сформувала творчий метод студії. Досі «Тотем» іноді знімає кіно, але кіно не по суті, а по формі. 

Якщо взяти в цілому всі роботи, зроблені в період з 1998 по 2014 рік, то в цьому строкатому калейдоскопі  дуже мало того, що нагадує академічний відеоарт, яким найчастіше ілюструють лекції з медіамистецтва. Херсонські фільми багато в чому базуються на кіношному принципі фіксації світу, проте крихкий сюжет, фрагментарність і потік ілюстрованої свідомості веде від кіно-канонів. Переважна більшість робіт рефлексує на замкнуту ієрархію цінностей провінційного середовища. Найбільш поширена форма демонстрації це галерейні покази і трансляція в спеціальних боксах на різних виставкових майданчиках. Однак кілька фільмів отримали нагороди на кінофестивалях, де їх сплутали з кіном, незважаючи на розмитість і специфічність формату. 

 

«ПОЧТІВІДЕОАРТ»:

 

01-pochtivideoart

 

Green man cry

Headache

Pets

Космопорт

Весільні пісні Херсонщини

 

02-pochtikino

 

«ПОЧТІКІНО»:

Ave.avi

The beginning

Вчора. Сьогодні. Завтра.

Web Camera

 

ЕВОЛЮЦІЯ

У 2003 році в студію прийшов Стас Волязловський. З цього часу відеоарт став одним з домінуючих напрямків в роботах «Тотему». Тандемом Стас Волязловський і Макс Афанасьєв було створено близько тридцяти відеоробіт, велика частина яких демонструвалася в  різних галереях і виставкових просторах. Перша робота була відзнята на кордоні Узбекистану з Афганістаном, в готелі для далекобійників. В готельному номері сидить чоловік у спортивних штанях, тюбетейці, п’є чай і дивиться телевізор. На екрані солідний чоловік в піджаку та краватці грає на народному інструменті. 40-хвилинне відео знято одним планом. Відео про різні культури, різні країни, різних героїв по обидва боки екрану. Глядач ніби підглядає за двома світами, сподіваючись, що сам він знаходиться в третьому.

 

13313782_1162537653791307_1078428115_o

 

У 2009 році Тотем збирає талановитих молодих людей в «Молодіжний медіа-клуб», завданням якого було дати основні уявлення про медіамистецтво, навчити працювати з програмами і підштовхнути до творчості. Найбільш вдалі роботи були відібрані для фестивалю Terrafuturа, який став знаковим майданчиком  художників Херсона, а згодом й усього Півдня України. Буквально з другого фестивалю до основної виставкової програми приєднався блок з коротким метром і відеоартом. Спочатку організатори поділяли програму на «денну» і «нічну». Денна версія була м’якшою, наче турбувалася про глядацькі нерви, а в нічну ховали радикальні експерименти і сюжети з віковим цензом. Однак з часом чи то в організаторів зникло почуття небезпеки, чи то глядач порозумнішав і досить збагатив свій культурний багаж, але в рамках однієї загальної програми стали показувати буквально все. Без сепарації. 


Чортогон. Борис Пасічний

Гриб. Володимир Рагульський

Заборонене кохання. Юлія Логачева

Паралель. Семен Храмцов

Somnium. Родіон Красновид, Ольга Семенюта

Зарядка. Олена Афанасьєва, Михайло Кльокта

 

ЗНАКОВІ ПРОЕКТИ І АПОКРИФИ

«Випадок на дачі»

Одним з найбільш дивних проєктів в історії херсонського відеоарту стає цикл короткометражних фільмів «Випадок на дачі». Перша з 10-ти серій вийшла в 2005 році. Влітку у директора «Тотему» Олени Афанасьєвої був день народження. І колектив вирішив, що найкраще відсвяткувати роботою: в зйомках тенденційного блокбастера з елементами жаху й гонитвою. Для локації вибрали дачу. Незважаючи на те, що фільм замислювався як homevideo, в ньому вдалося намацати якийсь особливий стилістичний прийом, який дозволив в рамках естетики домашнього відео імітувати сучасний кінематограф з його впізнаваними штампами і самоповторами. Надихнувшись успіхом першої серії, «Тотем» знімає ще кілька різних стилізацій, пародіюючи як конкретні фільми, так і жанри в цілому. Несподівано для самих авторів, «Випадок на дачі» був підхоплений кураторами та демонструвався в рамках виставок сучасного мистецтва на національному і міжнародному рівнях. 

 

03-slu-na-dache

 

Випадок на дачі 1

Випадок на дачі 2

Випадок на дачі 8 (Поповичі)

 

«Рапани»

Якось влітку «Тотем» вивіз молодих режисерів у приморське селище Залізний Порт на невелику резиденцію з екологічним ухилом. Згадує Семен Храмцов:

«Я взяв з собою планшет і став демонструвати Стасевичу (Стас Волязловський ред.), як у ньому можна писати і редагувати музику. Я беру барабани, питаю ну як? Стасевич каже підійде. Беру там кілька гітарних рифів, кажу вибирай! Стасевич ось цей! Потім показав, як голос обробляти. Стасевич це взагалі, як диво, сприйняв. Першим текстом для пісні взяли рекламний буклет пансіонату, в якому ми жили. Потім я сконструював таку непогану мелодію і даю Стасу послухати. Він каже: «Я тут, Сьомо, чую тільки фразу «Ми не півні». Так вийшов головний хіт альбому».

Дует «Рапани» є радикальною сатирою, в якій автори перевтілюються у гопів-гомосексуалістів. Намагаючись замаскувати «реальних пацанів» яскравим одягом і гей-атрибутикою, автори створили гримучу суміш. Суміш, здатну підірвати себе зсередини. Незважаючи на те, що проект «Рапани» був задуманий у формі кліпів, їх живий концерт мав вражаючий успіх на фестивалі Terra futura. 

 

04-rapany

 

Рапани Іхтіандр

Рапани Ми не півні

Рапани СМСка

Рапани Жабуринь

 

МУЗЕЙНІ ПРОЄКТИ

З 2009 року «Тотем» і брати по цеху стали створювати відео- та медіапроєкти для музеїв. Першим проєктом на базі Одеського музею приватних колекцій ім. Блещунова стала медіапрезентація «Річ у собі». Авторам запропонували вибрати із зібрання музею  один експонат і уявити образ цього предмета в пластичному етюді, який демонструвався на моніторах в залах музею. Для кожного предмета автори прописали коротку історію, яка лягла в основу хореографії. 

 

05-museum

 

Річ у собі.

 

Форма роботи з одеським музеєм виглядала настільки цікавою, що «Тотем» реалізує програму NewBreathofCulture, в якій беруть участь художники і музеї трьох країн: України, Грузії та Вірменії. Участь у програмі дещо змістила вектор творчих експериментів херсонських авторів. Він змістився від трешевого чаду в бік пошуку нової естетики в рамках (або на кордоні) традиційного культурного простору. 


Привиди

Незнайомка Піросмані

Танець №18

 

«ВакциНація»

Перед одним з фестивалів до «Тотему» прийшло троє молодих людей і попросили оцінити їхні роботи. Сергій Сєрко, Валерій Кописов і Маріанна Таріш. У хлопців на картинах було трансмінімалістичне безумство, кожен квадратний сантиметр був заповнений орнаментом і крихітними піктограмами. Хлопці пропалили мозок. З дівчиною поки було не зрозуміло. Ця яскрава трійка незабаром стала відома як вкрай плідна група «ВакциНація». Крім тисячі проявів у різних жанрах мистецтва, «ВакциНація» вдало реалізувалася і в відеоарті. Спочатку вони пристрасно документували свої подорожі та мистецькі акції. Згодом з цього потоку хронікальних кадрів стали виокремлювати мікросюжети, які вже презентувалися як окремі ролики та, по суті, були невеликими стихійними перформансами, відображені камерою. Це було обігрування різних побутових ситуацій, провокація подій, гра з випадковими предметами, тваринами, глядачами. 

 

06-vaccinacion
Останній Бенефіс

 

Єдиний серіал від «ВакциНації», де немає активного вторгнення авторів в сюжет, а є тільки холодна фіксація матеріалу, це фільми Сергія Сєрка про батька-алкоголіка. Сергій знімав не стільки дії свого п’яного батька, скільки запам’ятовував особливу атмосферу іншої посталкогольної реальності. У цьому відео мінімум руху, але максимум напруги і параноїдального гумору, які не мають нічого спільного зі стилістикою соціальних роликів.


4-ий вимір 4

4-ий вимір 2

 

«Рідке телебачення» 

Рідке ТВ складається з калейдоскопа найрізноманітніших фрагментів, що ілюструють або пародіюють телевізійну дійсність. Рівно настільки, наскільки телебачення віддзеркалює реальне життя, РТВ віддзеркалює реальність телевізійну. Всі елементи РТВ мають аналоги в сучасній телевізійній структурі. Це ігрові (постановочні) сюжети, фрагменти неіснуючих фільмів, трейлери неіснуючих блокбастерів, хронікальні кадри, імітація телевізійних програм, анімація, інтерв’ю з цікавими людьми, відеоколлажі, перформанси, флешмоби та ін. Часто сюжетом для РТВ стає подія, підглянута автором під час подорожі, відпочинку, довгого очікування, прогулянки з відеокамерою і т.і. Під час перегляду глядач у полоні відчуття нестабільності сюжету. Сюжети можуть несподівано починатися, «підвисати» і раптово обриватися на цікавому місці. Також несподівано виникають і зникають ведучі. Ця фрагментарність стала основним принципом РТВ.

 

07-JTV

 

РТВ том перший

РТВ том другий

РТВ том третій

 

«Чужа мобіла» 

У Стаса Волязловського був дивний настрій (втім, як завжди). Він прийшов до студії і намалював кульковою ручкою мобілу, яка приліпилась щупальцями до обличчя молодої людини. Тему одразу підхопили і розвинули. Створили комікс. Стас написав казку. Макс Афанасьєв написав сценарій для короткометражки. Казку два молодих дизайнера-дипломника взялися втілювати в 3D анімації. За сценарієм Макса був створений перший фільм, а потім, через п’ять років, наступний. Таким чином «Чужа мобіла» втілилася в коміксі, анімаційному фільмі і короткометражному фільмі в двох частинах. 

 

08-mobil

 

Циганська мобіла (анімація)

Чужа мобіла

Чужа мобіла 2

 

 

13282294_1162482767130129_579763710_n

 

Переклад здійснено за підтримки «Українського культурного фонду».
МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.