EN

УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ

МіТЄЦ відвідав проект «Мистецького арсеналу» (Київ) «Український ландшафт. По той бік відчаю… ».

Проект «Український ландшафт. По той бік відчаю…» концептуально вбудований у моду на все «українське», і в цьому немає нічого дивного — народ вперше за довгі роки прокидається і починає самовизначатися щодо свого місця у світовому співтоваристві, і художники не можуть не реагувати на це.

«Український пейзаж стає важливим інструментом самоусвідомлення нації, її ціннісного вибору і пошуку ідентичності. Масштабна виставка художніх робіт в жанрі пейзажу покликана продемонструвати унікальність українського природного і культурного ландшафту, і показати, що навіть традиційний пейзаж стає контрапунктом до трагічної картини театру військових дій, що сколихнули нашу країну. Адже територія, ландшафт — це те, що об’єднує державу», — сказано в експлікації проекту. Все логічно. Майстри культури тримаються народу, і їх подвійний естетичний удар, мабуть, покликаний зруйнувати темряву, яка згустилася над вітчизною і його ландшафтом. Мета благородна, якщо не брати до уваги, що куратором Евгением Карасем цей проект був задуманий рік тому — за часів, коли про нинішній стан справ в країні ще ніхто не підозрював.

Ідея, хоч і не нова, але безпрограшна. По-перше, як куратор, Євген Карась мав шанс примирити вітчизняний арт-світ, який в останнє десятиліття розпався на замкнуті автономні хуторки зі своїми ідеологами, які претендують на універсальну істину і впливають на уми вузького кола шанувальників. По-друге, як галерист, вимушений заробляти гроші на життя галереї, він міг би зірвати непоганий куш в мирний час: хороший краєвид в інтер’єрі — хід, безумовно, затребуваний на арт-ринку.

Судячи з усього, саме на фінансову привабливість проекту й була зроблена ставка. Публіка, приходячи в «Мистецький Арсенал», відразу потрапляє в зал з інформацією про проведення «Тихого аукціону», мета якого — зібрати кошти для допомоги постраждалим в зоні АТО.

З огляду на ситуацію — це цілком логічно і правильно, але при перегляді прайс—листу на роботи учасників аукціону, виникає почуття, що воєнний час їх не торкнулося, що художній світ продовжує вирішувати свої вузькоцехові грошові проблеми.

Незважаючи на те, що значна частина капіталів виведена з країни, що покупка картин сьогодні не настільки актуальна для фінансової еліти, естімейти на роботи українських художників, які хочуть допомогти АТО, бентежать — від 1000 $ до 130000 $.

На питання про формування цін Євген Карась зауважив, що вони, мовляв, ринкові. Відповідь для мирного часу прогнозована, але про який ринок йде мова сьогодні, якщо в країні війна, і ринок «стоїть»? Наприклад, один з найуспішніших і шанованих аукціонних будинків України — «Корнерс», який має солідну клієнтуру, через відсутність активних продажів відмовився від звичайної діяльності. Втім, щоб не простоювати і хоч щось робити корисне для суспільства, «Корнерс» нещодавно заснував гуманітарний проект «ДонКульт», спрямований на підтримку культурного середовища Донбасу і Луганська.

Та й ті, хто гіпотетично міг би інвестувати в мистецтво заради допомоги АТО, вважають за краще допомагати безпосередньо, минаючи проміжну ланку у вигляді армії голодних художників, їх арт-дилерів, галеристів і організаторів аукціону. До того ж «ринкові ціни», про які згадав Євген Карась, швидше за все апелюють до часу кінця 2008-го і до початку кризи, коли бум на сучасне українське мистецтво стрибнув вгору, коли над формуванням ринку працювала ціла машина, включаючи мистецтвознавців, арт-дилерів , мас медіа, піарників, колекціонерів і самих художників, які стали повноцінними гравцями художньої інфраструктури.

Зараз ситуація інша. Суспільство цікавить не вартість спадщини художника і не його активна медіа присутність, а його громадянська і людська позиція. Та й ринкова ситуація настільки туманна, що говорити про якісь перспективи навряд чи має сенс.

До речі, про громадянську позицію. «Тихий аукціон» представив графу «Благодійний старт», яка ніби виникла з бажання самого художника допомогти постраждалим. В каталозі — це сума в два рази нижча заявленого естімейту, але при наявності захмарних цін самого аукціону не особливо впливає на загальну картину. До речі, в разі продажу роботи у виграші залишаться всі — і художник, і арт-дилер, і організатори акції, адже частина виручки йде на благодійність, частина художнику, і 10% в якості винагороди організаторам акції.

Є ще один нюанс. Левова частка представлених на виставці робіт — це безпосередньо колекція галереї «Карась», яка виграє навіть при нульових результатах, оскільки ціни на картини затверджені і зафіксовані в невеликому каталозі до аукціону.

Виходить така собі гра в нові ворота пошарпаним від часу м’ячем, де чистота намірів і прозорість угоди не можуть не викликати сумнівів.

А тепер про якість самої експозиції «Українського пейзажу». Не можна не погодитися з куратором Євгеном Карасем, що її велика частина — це роботи академічні та колекційні. Але кількість вивішених на стінах картин, де поруч з шедеврами сучасної пейзажного живопису знаходяться досить слабкі роботи, повертає цей проект до теми ярмарки—продажі, де видовищна і кількісна репрезентація важливіша за її цілісну якість.

Виникає відчуття, що експозиція збиралася компромісно, ​​виходячи не тільки з рівня творів, але також з «близькості» того чи іншого майстра до простору її куратора. Можна припустити, що слабкі роботи деяких молодих художників потрапили на виставку як презент, надихаючий молодого автора на подвиги в мистецтві, але мета, як здається, у такого академічного проекту інша — показати найкраще, а для таких благородних мотивів, як допомога молодим, є інші майданчики і ситуації. До речі, про майданчик. Не зрозуміло, чому для цього проекту Карасем був обраний саме «Арсенал», який за суттю своєї діяльності претендує на радикалізм і швидке реагування на час.

Такий «тихий» проект непогано б виглядав у стінах Нацмузею — хранителя скарбів вітчизняної культури. Тоді, звичайно, говорити про недоречність цієї страви у воєнний час не довелося б, особливо, якщо б цей проєкт охопив не лише «сучасне», а й старше покоління майстрів, які ще живуть з нами і на пейзажному живописі спеціалізуються.

М.М.Б.

30.08.2014

 

 

 

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.