Репліка Богдана Скрипки (Київ) про інцидент в НАОМА («Парад членів» Спартака Хачанова).
Текст автора:
Відносно недавнього інциденту в НАОМА, для мене ситуація абсолютно однозначна. Нерозумно вимагати від СПОКОНВІКУ КОНСЕРВАТИВНОЇ установи принципово не бути консервативною. Академія завжди трималася курсу на навчання традиційним видам образотворчого мистецтва. Консерватизм — це не ситуація поточного дня, це основа існування та функціонування НАОМА. І хіба це погано? Академія займається тим, для чого вона спочатку створювалася — навчати людей традиційним мистецтвам. І ви вважаєте злом те, що вона продовжує це робити? Не слід намагатися переробити все під себе: НАОМА — це сьогодні не єдина арт-структура, де можна реалізувати будь-які свої творчі концепти, навіть у студентів Академії немає творчої залежності від правил навчання в ній. Розуміння того, що «я більш сучасний, просунутий і зухвалий, ніж те, що тут вчать» — це не привід звинувачувати консервативну систему в занепаді. Це як прийти на церковні служіння та заявити: «Якісь у вас танці нудні, ви що, жодного разу не були в клубах? А ну, давайте порухаємо тілом!».
Автор під прикриттям «політичної теми» здійснює абсолютно підлітковий демарш «проти системи». Показуючи х..й нібито Путіну, він показує його Академії. Це не тонко — це лицемірно. Спроба на актуальній і, скажімо прямо, болючій темі, в абсолютно позбавленій смаку і примітивній за своєю ідеєю формі (з таким же ж безідейно примітивним коментарем самого автора) висловити своє чергове «фе» Академії. Провокація — не завжди мистецтво. Я проти вандалізму, але це було справді погано. Мусить існувати якийсь розумний такт, інакше всі ці виступи втрачають свою доцільність.
Я є противником консерватизму, але виступати проти нього потрібно не так і не в такій формі: це — той випадок, коли помилилися і з адресою доставки, і з адресатом, і з бандероллю.
Якщо хтось хоче розвитку КОНСЕРВАТИВНОГО освітнього закладу в бік контемпорарі, то треба не «пісюни» показувати, а конструктивно підійти з ініціативою до хоча б створенню адекватної кафедри сучасного мистецтва на повноцінних правах. Мистецтвознавців сюди вплутувати не треба: хороший мистецтвознавець завжди на крок попереду художника. Я говорю про кафедру саме для художників, для творців. А погром мистецтвознавцям завжди до нагоди. Та й художнику…
До речі, слова автора про те, що перформанс ніс виключно «політичний» мотив і не мав на меті бути провокацією і виступати проти академії — не вірю жодному слову. Якщо він себе позиціонує як сучасний «неконсервативний» художник, то йому має бути відомо, що такого штибу перформансів одним з ключових значень є КОНТЕКСТ. І локація в цьому сенсі відіграє колосальну роль як для виразної сили художнього жесту, так і для розуміння роботи в цілому. Яку роль відіграють коридори Академії мистецтв у просуванні мініатюрних «хуєвійськ»? Де тут ті зв’язки, які могли б вибудувати відносини з об’єктом, жестом і локацією? В цьому випадку їх немає: локація випадкова. Хочете доказів, що локація має значення для сенсу роботи? Так виставте ту ж саму «членоармію» на Майдані і направте її в бік, припустимо, Ради – і контекст вже стане іншим. Так, він буде банальним, але ВІН БУДЕ. Так що, в тому вигляді, в якому це є, ніякого усвідомлення контексту немає. Що ж тоді? Вибір випадкової локації? Нууу, любчику, тоді це халтура. Автору в цьому випадку слід визнати, що або він бреше, або він недостатньо компетентний в контемпорарі.
І ще: всі реакції та статті на тему цього інциденту кажуть виключно про погром і конфлікт навколо нього, і практично нічого про художню цінність (за твердженням автора) перформансу. Так про що, а точніше, для чого все ж було все це? Ми маємо перформанс, який за авторським задумом «вийшов» чи «не вийшов», якщо ви розумієте про що я? Мені, все ж, здається, що все таки «вийшов».
Богдан Скрипка