СКАЗКІ РУССКАГО МІРА

Сьогодні 21 квітня о 19.00 в галереї «Триптих Арт» (Київ) відкривається виставка Івана Семесюка (Київ).

Виставка триватиме до 26 квітня.

Антін Мухарський

СКАЗКІ РУССКАГО МІРА
літературно-художній проект

Іван Семесюк

ілюстрації

МИСТЕЦТВО ПРОТИОТРУТИ

Влітку 2015 року зі мною сталося щось досі незбагненне. Після буремних революційних та воєнних подій я тихесенько відпочивав у Трускавці, пив водичку, займався спортом і медитував на смачну їжу, загнавши себе у кут профілактичної дієтології. Аж раптом десь на сьомий день очищення з мене поперло таке…, чого я сам від себе не чекав. Щоранку, після бальнеологічних процедур, я сідав за письмовий і просто записував те, що лилося з мене невпинними рядками. Один день — одна казка. Потім продовжив це заняття в Києві. Трохи більше місяця – і книга готова. Я відкинув її від себе, як отруйну змію. Якщо й існують певні приклади арт-терапії, то більш слушного зразка годі й шукати. Думаю, це найбільш несамовита та хуліганська книга з усього мого літературного доробку. Сюжети й герої народжувалися самі собою й виплескувалися на папір настільки люто, критично, епічно та трагікомічно, що, перечитуючи ці рядки зараз, я інколи не зовсім вірю у своє авторство. Побутова демонологія совка, щедро полита сечею Кобзона та слиною Жириновського, день побьєди, Сандра Баллок і казанські гопники, розіп’яті хлопчики і геї — визволителі Європи, імперські міфи і бурятські богатирі, збитий Боїнг і страшні бабусі-людожерки, виховані на піснях Булата Окуджави: все це – «Руській мір», з яким я добре обізнаний, тектонічне бродіння якого я відчуваю й у власній душі, бо народився в СРСР, вчився в Києві у російській школі, служив в радянській армії і по суті також є носієм цієї вірусної інфекції, що зветься «хомо совєтікус-постсовєтікус». Тому цей проект — ні що інше, як намагання дослідити перебіг хвороби на власному досвіді з метою пошуку протиотрути проти усього того лайна, яке за довгі роки русифікації накопичив мій організм. Рецепт простий — гумор, іронія та сатира. «Чорт, якщо він і є, більш за все боїться бути виставленим на посміховисько», — цитата Гоголя, з якою я абсолютно згодний.

А долучивши до проекту видатного українського художника Івана Семесюка, я сподіваюся, ми отримаємо абсолютно вбивчу вакцину проти московітської отрути, яка й досі продовжує труїти мізки та серця багатьох моїх співвітчизників. Може трохи пафосно звучить? Ну так… Тоді скажу простіше: та ну їх нах… цих кацапів. Задовбали!

Із натхненням — автор проекту «Сказкі русcкаго міра»

Антін Мухарський

КУЛЬТУРНА АНТИТЕРОРИСТИЧНА ОПЕРАЦІЯ

Тема «русского міра» для художника-анторополога — це водночас цікава експедиція у ворожі хащі, але з іншого боку й неабияка психічна напруга, адже доводиться з головою пірнати у здоровенний казан з лайном, що булькотить і неприємно пахне. Втім мені, як прихильнику концепції «терористичних культур», занурення в «русскій мір» здалося такою собі антитерористичною операцією. Безпечною і у той таки час корисною, оскільки боротьба з цим ворогом точиться не лише у шанцях і чистому полі, але й на культурних фронтах.

Особисто я не вважаю, що для успішної боротьби з московитами їх конче необхідно зрозуміти, осягнути їхнє нутро, второпати, яким чином функціонує їхній зловорожий мурашник. Час на якісь перемовини і спроби щось осягнути уже минув в силу абсолютної закритості «русского міра» як системи цінностей.

Чужа душа — пітьма, а отже достатньо чіткої класифікації цього ворога, твердої фіксації його як повноцінного чужинця. Так, власне, я і зробив, коли приступив до цього проекту, але занадто демонізувати його не став. «Русскій мір» для мене — це світ небезпечних папуасів, дикунів, позбавлених гуманістичного сентименту і здібностей до елементарного прогнозування. Світ цивілізаційних дебілів.

Я фіксував своє від нього враження, як художники 19-го століття фіксували екзотичних тубільців, чия барвиста, але примітивна культура ось-ось мала прийти у занепад. Ми прощаємося з «русскім міром», як свого часу попрощалися з палеолітом, тому з мого боку цей проект є останнім прецедентом, де я як художник знаходжуся в одній площині з московитами як широким культурним явищем. Це явище ще довго впливатиме на різноманітні боки нашого життя, втім, це матиме скоріше характер посттравматичного неврозу, аніж магістрального напрямку існування.

Іван Семесюк – художник, письменник, діяч широкого профілю

бачите помилку, пишіть сюди
Матеріали по темі
БАКТЕРИЯ ЗАКРЫТА