EN

ПАРКОММУНА С ТАТЬЯНОЙ КОЧУБИНСКОЙ И КСЕНИЕЙ МАЛЫХ

Татьяна Кочубинская (Киев), Ксения Малых (Киев) о проекте “ПАРКОММУНА. Место. Сообщество. Явление”.  Экспозицию можно посмотреть в PinchukArtCentre (Киев) до 15 января 2017 г.

Кураторский текст: 

«Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище» – перша виставка, яка є результатом спільної роботи команди Дослідницької платформи PinchukArtCentre.

 

Формально термін «Паризька комуна» визначає сквот на вул. Паризької комуни (нині – вул. Михайлівська), що існував у Києві з 1990 по 1994 роки. Тоді художники захопили будинок, що підлягав капітальному ремонту і з якого були виселені жителі. Згодом цей будинок став місцем творчої концентрації тодішньої контркультурної тусовки. Паркомуна була місцем зустрічей та численних вечірок художників, музикантів, поетів, новостворених бізнесменів тощо. Географічний ареал «Паркомуни» не вичерпується безпосередньо сквотом. На прилеглих до нього вулицях (Ірининській та Софіївській) знаходились майстерні багатьох інших митців, які були частиною тусовки «Паркомуни». Водночас сквот на Паризькій комуні притягував критиків та кураторів із Москви та Санкт-Петербургу, а також із заходу, котрий тільки-но розпочав відкривати для себе мистецтво Східної Європи.

 

Трактування терміну «Паризька комуна» виходить за межі окремого сквоту. Це поняття радше окреслює коло художників, модель мислення та світогляду, які визначалися позасистемністю, тотальною свободою, відсутністю будь-якого регламенту. На фоні розпаду Радянського Союзу та геополітичних змін у Європі ці художники конструювали свої уявні світи, в яких відтворювали нову, власну буденність, основним засобом спілкування в якій був живопис.

 

Створюючи виставку, дослідники спиралися на архівні матеріали, свідчення учасників процесу, очевидців, жителів сквоту та численних його гостей. Значну роль у підготовці виставки відіграло дослідження персонального архіву Олександра Соловйова. Виставка «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище» є спробою програмного аналізу цього явища як соціокультурного та комунікативного феномену. Місце, спільнота, тусовка та їхня нерозділеність складають явище «Паризької комуни», яке існувало в політично-часовій щілині «міжсистем’я», яке і створило простір свободи.

 

Історія «Паризької комуни» (де мистецтво та життя взаєморозчинялися, побут зливався з творчістю, місце, де не існувало кордонів та заборон) з позицій сьогоднішнього дня видається напрочуд романтизованим, а «захоплення» будинку сприймається як бунтарський жест. Однак саме бюрократичний апарат – Академія мистецтв та Спілка художників України – зіграли не останню роль у формуванні спільноти художників. Більшість митців, що жили у сквоті, були або випускниками, або студентами тодішнього Київського державного художнього інституту. Молодіжні пленери у Седневі (Чернігівська обл.), організовані Молодіжною секцією Спілки художників УРСР, були першим досвідом співтворчості. Саме ці пленери стали прототипом резиденції для митців у сучасному її розумінні та сприяли створенню спільноти.

 

«Паризька комуна» – це умовна територія, через яку можна досліджувати історію сучасного українського мистецтва. На цій території випробовувалась модель нової системи взаємовідносин у мистецтві, яка стала прототипом сучасного мистецького кластеру.

 

Кураторки:

Тетяна Кочубінська (нар. 1985)

Ксенія Малих (нар. 1985)

 

Науковий консультант:

Олександр Соловйов (нар. 1952)

МІТЄЦ надає майданчик для вільного висловлювання, але залишає за собою право не поділяти погляди героїв порталу.