Меню

НАОМА погромна

Репліка журналіста Іллі Романенка (Київ) щодо проекту «Парад Членів» та інциденту в НАОМА (Київ), який стався два дні тому.

НАОМА погромна

В НАОМА 19-го грудня відкрили «Парад Членів». Це проект-сатира на путінські військові паради на Красній площі. Карикатура на російське вихваляння зброєю, яке рік від року гіперболізується. Робота авторства Спартака Хачанова з документацією Євгенія Валюка та Лесі Хоменко.

Інсталляція демонструє воєнний парад в мініатюрі. Солдати, танки та Тополі РФ у фалічній формі довгою колоною простягаються по коридорах Академії мистецтв. Парад тривав недовго. Через півгодини після монтажу фігури потрощили ногами. Двоє викладачів.

Парад Членів — робота з проукраїнською риторикою та критикою путінської агресії. Автор коментує:

“Ця інсталяція присвячена жахам війни. Знищеному російськими градами дому в Сніжному в якому жив художник. Паради жахливих смертоносних машин, як фалічні конструкції безглузді за своєю суттю загрожують самому існування мистецтва-академії. Якщо людство не зупинитися воно загине. Я художник виступаю проти війни. Війни розв’язаної Х#йлом.”

Я не оцінюю художню цінність «Параду». В цьому контексті вона не важлива. Важливий акт насильницького цензурування всередині художнього навчального закладу. Випадок Хачанова добре ілюструє нормалізацію насильницької селекції творів та висловлювань та доведення консерватизму в суспільстві до абсурду. До руйнації художніх творів вдаються вже не радикальні сили, а викладачі.

Коли громили виставку Давіда Чичкана та закривали проект “Виховні акти” теж використовували затуляння рота — це звичний інструмент для радикальних груп, але не педагогів. Представникам мистецтва, на мій погляд, варто займати таку позицію, що будь який твір, будь яке висловлювання має право бути представленим публічно. Інструментом викладачів, мистецтвознавців повинні бути інтелектуальна критика, рецензії, а не вандалізм. Переконання, а не чобіт, яким трощили роботу Хачанова.

Випадок з «Парадом Членів» — це тривожний дзвіночок. Мабуть тисячний. Будь які неправомірні дії кояться від безкарності. Викладач би не трощив роботи, якби знав, що йому загрожуватиме догана або компенсація збитків художнику. Якби думав, що може дискредитувати навчальний заклад. Але йому нічого не загрожує, а одже: не подобається — ламай. Не хочеться висловлювати думку про те, що художній заклад має виховувати свободу. Ця думка виражена вже тисячу разів і апріорі є зрозумілою.

 

Парад пройде ще раз для тих хто не встиг побачити: https://www.facebook.com/events/442002599669159/.

 

Ілля Романенко

бачите помилку, пишіть сюди
Поділитися сторінкою