ІНША ІСТОРІЯ

Твори київських митців «од відлиги до перебудови» можна подивитися в Національному художньому музеї України до 30 жовтня. Куратор Галина Скляренко (Київ).

Зйомка: Анастасія Спириденко (2-й курс НАОМА), Наталія Катериненко.
Запис голосів залу: Анастасія Спириденко, Наталія Катериненко.

Прес-реліз НХМУ:

Інша історія: мистецтво Києва од відлиги до перебудови

Національний художній музей України
Аукціонний дім «Дукат»
представляють виставку
Інша історія: мистецтво Києва од відлиги до перебудови
02.09 — 30.10.2016

Продовжуючи лінію дослідження мистецького ландшафту нашої країни, музей присвячує цей проект місту і людям, з якими співіснує вже 117 років. Виставка «Інша історія: мистецтво Києва од відлиги до перебудови» репрезентує твори київських митців, пропонуючи широкий погляд на різноспрямованість їхніх художніх зацікавлень, неоднозначність авторських шукань та стосунків з реальністю.

Кожний діалог з минулим так чи інакше звернений у сучасне. Окреслена двома глибинними кризами: соцреалістичної доктрини на межі 1960-х та остаточним розпадом радянської ідеології у роки «перебудови», — пізня радянська епоха й досі залишається серед найменш досліджених та викликає багато запитань.

Із часом, коли вже не спрацьовують колишні ідеологічні та суспільні ієрархії, відходять попередні стереотипи, — на перший план виступають самі твори, їхня образна багатозначність, пластична виразність, художній зміст, співзвучний епосі чи навпаки, відсторонений від неї. Що було головним, чим займалося наше мистецтво впродовж майже півсторіччя?

Представлені на виставці роботи В. Барського, В. Буднікова, М. Вайнштейна, Є. Волобуєва, С. Гети, А. Горської, М. Глущенка, І. Григор’єва, О. Дубовика, В. Зарецького, О. Захарчука, Е. Коткова, М. Кривенка, В. Кушніра, Я. Левича, А. Лимарєва, І. Марчука, В. Мельниченка, Д. Мерецького, Г. Неледви, С. Параджанова, О. Рапай, В. Рижиха, Т. Сільваші, Т. Яблонської та інших свідчать не лише про широкий діапазон мистецьких пропозицій, а, насамперед, про змістову багатовимірність епохи, що мала свої розвиток, напруження і драми, які не обмежувались протистоянням «офіційного» та «неофіційного». Вони свідчать, що значні, яскраві твори виникали у різних сферах творчості, попри все підтримуючи і розвиваючи у мистецтві його живі струмені. Цей досвід не втрачає своєї художньої значущості, запрошує до нових дискусій: про історію українського мистецтва, про її злети та провалля, про зміст самого мистецтва, в якому за будь-яких обставин головним залишається АВТОР.

бачите помилку, пишіть сюди