ХУДОЖНИК І ГАЛЕРЕЯ

Борис Маков (Харків) про юридичні аспекти в стосунках художника та галериста.

Галереї та арт-дилери є професійними учасниками арт-ринків всього світу і Україна не є винятком. Саме вони формують ринок, допомагають колекціонерам грамотно та послідовно збільшувати свої зібрання, а художникам – знайти поціновувачів своєї творчості, фінансово спроможних купувати мистецтво. Також правильним підходом з боку галереї є підтримка перспективних молодих авторів, які згодом поповнять перелік художників-партнерів цієї галереї. Варто зазначити, що провідні галереї та арт-дилери мають власну колекцію сучасного мистецтва, а отже виступають також в ролі покупців творів.

Враховуючи значну роль цих суб’єктів ринку необхідно підкреслити, що всі вони в першу чергу займаються арт-бізнесом, а отже ставлять на меті отримання прибутку. Інші функції є вторинними, хоча й необхідними. Тож більшість складнощів, що виникають між галереєю та авторами лежать на перетині їх бізнес інтересів.

Однією з головних проблем є фінансові умови співпраці. Простіше кажучи, розмір відсотка від продажу творів, який отримує автор. Українська практика свідчить, що у більшості випадків ця цифра коливається навколо 50%. Молоді автори, що не є добре відомими та просування яких потребує інвестування з боку галереї, можуть співпрацювати отримуючи 40% від продажу. Навпаки, визнані митці з загальновідомим ім’ям, можуть претендувати на 60% мотивуючи це тим, що їх твори затребувані ринком і їх продаж, відповідно, потребує менше зусиль і фінансових вливань.

Після узгодження відсотку постає питання стосовно визначення ціни творів, що будуть реалізовуватись галереєю. Нормальною практикою є коли ціну визначає автор, адже саме він є власником твору. В деяких ситуаціях галерист чи дилер може запропонувати змінити ціну з огляду на ринкову ситуацію, проте остаточне рішення має бути за митцем.

Питання цін постає найгостріше не на моменті їх визначення, а в процесі дотримання. Тобто кожна зі сторін повинна не змінювати ціни без попереднього обговорення. Це питання, як це найчастіше буває в арт-бізнесі, лежить не лише в площині права, а й залежить від порядності кожного з партнерів.

Галерея безумовно буде вимагати від автора не продавати свої твори дешевше від визначеної ціни в обхід галереї. Юридично такі вимоги можна закріпити лише відносно тих творів, що знаходяться на реалізації в галериста. Обов’язок автора не продавати свої роботи за ціною, що суттєво відрізняється від ціни аналогічних робіт в галереї, може бути закріплений у джентльменській угоді. Варто відзначити, що особливість арт-ринку полягає в його камерності і чутки про те, що митець дешево продає свої твори в обхід галереї, дуже негативно відіб’ються на його професійній репутації.

Автор, зі свого боку, також буде наполягати на незмінності обумовленої ціни. Галерея не повинна зменшувати ціну, навіть якщо сума, яку отримує автор залишається незмінною. Ця умова актуальна лише тоді, коли потрібно втримати певний рівень цін на ринку і, за бажанням автора, може бути закріплена в угоді між ним та галереєю. В такій угоді також потрібно закріпити, що у випадку продажу твору за вищою ціною, ніж була обумовлена, галерист вираховує відсоток автора з усієї суми продажу. Контролювати виконання цього положення можна зобов’язавши галерею укладати з покупцем письмовий договір купівлі-продажу з обов’язковим зазначенням ціни. Навряд чи колекціонер забажає передавати галереї більшу суму, ніж зазначена в договорі.

Важливою умовою нормальних відносин галереї і автора є порядок розрахунків. Адже не рідко буває так, що робота знайшла свого власника і вже навіть покинула галерею, а гроші за неї ще не сплачені. Розстрочка є нормальною ринковою практикою, проте в угоді між галереєю та автором має бути передбачено, що належну суму спершу отримує автор, а вже потім – галерея. Таким чином галерея виконує свої функції посередника і захищає митця від порушення договору з боку колекціонера.

Наступним аспектом, що досить часто практикується на світовому арт-ринку, є обов’язок автора надати галереї певну кількість нових робіт за певний проміжок часу. Таке зобов’язання ні чим не порушує вимоги законодавства, проте є досить небезпечним з точки зору творчості. Не секрет, що творчій процес є непередбачуваним і період високої продуктивності може змінитися на повну відсутність нових творів протягом певного часу. Скутий юридичними зобов’язаннями автор буде працювати проти своєї волі, що безумовно вплине на якість його мистецтва.

Поширеною формою співпраці митця і галереї є проведення виставок. Виставка має оформлюватись укладанням окремої угоди. Найбільш проблемними є питання фінансування і періоду зберігання робіт. Проведення виставки може бути дуже дорогим заходом з огляду на ціни оформлення і транспортування робіт, а також оренди приміщення, якщо у галереї немає у власності виставкових площ. Існує декілька варіантів вирішення цієї ситуації: розподіл витрат між галереєю та митцем, передача митцем одного чи кількох своїх творів у власність галереї, укладання особливих угод стосовно всіх творів, що були присутні на виставці. Нормальною є практика коли роботи залишаються на реалізації в галереї протягом півроку.

бачите помилку, пишіть сюди