EN

Ксьонз Григорій

(1874-1947)

Народився і виріс у Миргороді.

У дитинстві, після тяжкої недуги, втратив мову і слух.

Малярства навчався в місцевого художника Михайла Химочки, а також у інших майстрів Миргорода.

Працював у майстернях різьбярів і позолотників Кучеренків з Миргорода, народного маляра Д. Рудича з містечка Хомутець та Я. Отришка з Ромен.

Більшість нині відомих робіт — 1930–1940-х років.

Майже не досліджена творчість початку ХХ століття.

Тривалий час робити Ксьонза були невідомі широкому загалу. Першим звернув увагу на його творчівсть директор Полтавського художнього музею Кім Григорович Скалацький, який мандрував селами в пошуках образа святої Магдалини для садиби Івана Котляревського. Саме така ікона висіла в будинку за життя основоположника української літератури. Натомість знайшов образ Мадонни з написом на підрамнику: «Григорій Петрович Ксьонз. Миргород. 1935. Листопад».

Малював пейзажі, натюрморти та ікони, але особливе місце в його творчості посідають портрети, які він виконував на замовлення, мандруючи селами Полтавщини.

Жіночі та чоловічі постаті подавав на тлі природи у зелено-блакитній тональності (так званий український наївний народний портрет).

Останні роки провів у старечому будинку в Лубнах. Похований Ложвицького району 10 березня 1947 року.

ЗБЕРЕЖЕНЕ СОНЦЕ. ГРИГОРІЙ КСЬОНЗ

В галереї "Хлібня" (Київ) триває виставка українського наївного мистецтва ХХ століття.