БІЛИМ ПО БІЛОМУ

22851856_1975119439442501_919058776073353648_nЗавтра, 27 жовтня о 17:00 в галереї Art Jump (Полтава) відкривається проект куратора Антона Усанова (Полтава).

Кураторський текст: 

Проект «Білим по білому» звертається до традиційної теми орнаменту та розвиває її методами сучасного мистецтва, що дає можливість викресати іскру із зіткнення двох нібито протилежних світів.
На рівні фізики білий колір – це здатність поверхні віддзеркалювати промені світла, які на неї потрапляють, нічого не поглинаючи й не забираючи, що можна розуміти як здатність чистої комунікації. Так само в традиційному світі білий орнамент на білому тлі означав безперешкодне спілкування, поєднання мікрокосму та макрокосму.
Орнамент перетворюється на таку собі монаду, що, вдивляючись в себе, відкриває тунелі, виходи до цілого світу. Поєднуючи різні форми, що медитативно пульсують, переходять одна в одну, орнамент за допомогою певних ритуалів оживає, скидає з себе попіл змертвілого штампу й проявляє свою магічну сутність.
Інсталяція Юрія Лейдермана «Імена електронів 2» створює простір, де ніби в шаманській хатині чи алхімічній лабораторії відбувається заговорювання та експеримент з елементами. Зіштовхуючи між собою культури Заходу та Сходу (буквально вкладаючи у вуха ескімосів оперу Вагнера «Летючий голландець»), робота дає напругу очікування зв’язку та спілкування. Якщо контакт відбудеться, то це виявиться у русі електронів на мідній пластині, та підключена до них лампочка засяє.
Інсталяція Терези Барабаш «Куби» продовжує її власні експерименти з орнаментом як багатошаровою, об’ємною структурою. Вона вводить глядача у сам простір орнаменту, в сам орнамент, де відбувається перегукування окремих пластів та рівнів.
Довгоочікуваний зв’язок нібито проступає у настінному розписі Вартана Маркар’яна, де під впливом ультрафіолету за орнаментом відкривається наступний вимір. Але все ж таки загальна картина безкінечно більша як вшир, так і вглиб, та ліхтарик, уламок справжнього світла, не дає можливості осягнути цілком усе. Він переходить від стіни до стіни, хапається за дрібні освітлені шматки. Скульптура Аліни Літвиненко наче перехоплює його траєкторію, що стає круговою, ніби він впав на орбіту великого космічного тіла.

Куратор: Антон Усанов

бачите помилку, пишіть сюди